Учні Вікторії Каліційної, яка покинула цей світ, підготували спомин про свого педагога.
У ці квітневі дні минає 9 днів, коли відійшла у вічність наша мудра та дорога вчителька – Каліцінська Вікторія Олександрівна. Шкільна пам’ять запросила нас, учнів, до порогу рідної школи, щоб згадати не лише шкільні історії, але й учительку, яка допомогла нам стати справжніми людьми.
Відкрита, чесна, справедлива та вимоглива. Такою її запам’ятали ми, її учні.
Вікторія Олександрівна народилася 10 липня 1976 року у сім’ї лікарів, але життєвий свій шлях вона твердо вирішила пов’язати з педагогікою.
До Барської школи №4 вона прийшла вчителем початкових класів у далекому 1996 році. З 2000 року була класним керівником свого єдиного класу, учнями якого були ми. У цей же час стала заступником директора з виховної роботи.
Вісім останніх років працювала заступником директора з навчально-виховної роботи. Вчитель вищої кваліфікаційної категорії, має звання «старший вчитель».
Сум та жаль огорнув нас, випускників, того злощасного дня, коли зупинилося серце нашого дорогого вчителя.
Ми схиляємо голови в подяці Вам, Вікторія Олксандрівна, за Ваше добре серце та чисту душу. За вагомий вклад у розвиток наших особистостей. Дуже шкода, що не можемо це сказати у вічі!
Тихе Вам спасибі. Вічна пам’ять та м’яких хмаринок.
Світлій пам’яті Каліцінської Вікторії Олександрівни присвячую…
Замало слів, щоб висловити біль,
Замало сліз, щоб виплакати горе.
Відгукується ехо звідусіль
І лине в душі смуток неозорий.
Хто знав, що рано так зів’яне цвіт,
І Вас не стане, вчителько рідненька?..
Ви все прощали нам сім довгих літ,
Любили щиро,віддано,як ненька.
Ви трепетно оберігали нас,
Добро, таланти і знання плекали.
А врешті, коли випустили клас,
У гості із надією чекали.
Ви вчили нас іти до перемог ,
Підтримували у часи поразки.
Як важко Вам було - знав тільки Бог,
Бо ззовні випромінювали ласку.
Пішли з життя занадто молоді –
Ця правда в серці лезом ріже рани.
У вирі справ, постійній суєті
Жили, але Господь мав інші плани…
У квітні раптом випали сніги,
Й миттєво, непоправно, незворотно
Нахлинув час печалі і туги,
Бо більше Вас немає тут сьогодні.
Тепер Ви ясна зірка в небесах,
Наш оберіг від потрясінь і зрушень.
Ви вогник, що підкаже вірний шлях,
Теплом завжди зігріє наші душі…
10 квітня 2021 р. 01:50
Тетяна Шапірова - Загродська
Від єдиних випускників Вікторії Каліцінської з любов'ю
