Щороку все більше українців виїжджають з Батьківщини на заробітки, дехто з них залишається за кордоном на постійне місце проживання та забирають свої сім'ї з собою. Хтось повертається згодом, а хтось залишається назавжди далеко від рідної землі. Але мало хто забуває своє коріння. Майже у кожного тут залишаються рідні, друзі, знайомі, з якими українські емігранти підтримують зв'язок. Як це виїхати за тисячі кілометрів від дому та будувати своє життя спочатку відчула на собі колишня журналістка газети "Барчани" Анастасія Пацанюк.
Дівчина виїхала до Іспанії у 2016 році і за ці 5 років була в Україні всього один раз. Чому вона вирішила виїхати з України та як живеться їй у новій країні, нашим журналістам розповіла сама Анастасія.
Іспанська адаптація Насті
- Багато років мій батько працював в Іспанії. Усі ці роки ми бачилися дуже рідко. В Україну приїздив один-два рази на рік. І ось декілька років тому він подав документи на возз'єднання сім'ї, аби жити усім разом.
Тоді я з мамою та сестричкою приїхали до батька. Адаптація була неважкою, оскільки, я ще з дитинства мріяла поїхати в Іспанію, тому що мені дуже подобалася іспанська культура, мова та музика.
По приїзду я майже відразу розпочала вивчати мову. Уряд Іспанії дуже лояльно ставить до емігрантів, тому у кожному місті є безкоштовні курси, де можна вивчати мову. На курси я ходила два роки. Окрім українців там вивчають мову ще громадяни інших країн, найбільше - з арабських та африканських. Я швидко змогла адаптуватися серед інших, оскільки вільно володію англійською мовою.
На даний час я вже достатньо вивчила іспанську мову, однак постійно працюю над удосконаленням своїх знань.
Життя в новій країні
Іспанці значною мірою відрізняються від українців. Вони схильні вести весь час довгі та гучні розмови на вулицях, полюбляють у вечірній час сидіти у барах та кав'ярнях.
Якщо іноземці в Іспанії шанобливо ставляться до місцевої культури та звичаїв, то іспанці здатні оцінити це.
Моя родина дотримується українських звичаїв та традицій, ми щонеділі ходимо до церкви та завжди святкуємо усі українські свята.
Звісно, що чужа країна тобі ніколи не замінить рідної. У цьому році влітку ми з батьками приїжджали на місяць до рідного міста Бар. Одразу скажу, що дещо змінилося у місті в кращу сторону і це радує. Та водночас змушує тебе думати, що все змінюється і час не стоїть на місці.
З'явилися нові будівлі, ремонтують дорогу, місцевий стадіон. Для мене місто стало ніби більшим за розміром.
Як змінилася Україна за останні роки
Щодо життя в Україні, на мою думку, змінилось розуміння народу своєї ідентичності. Оскільки не один рік вже триває війна на сході, українці стали більш єдиними як нація. Країна майорить жовто-блакитними кольорами всюди: прапори у автомобілях, на будівлях.
Робота в Іспанії та друзі
Пандемія коронавірусу внесла свої корективи у робочу ланку в усьому світі, зокрема й в Іспанії. Велика кількість іспанців залишається безробітними, знайти постійну роботу з нормальною оплатою дуже важко. Зараз я працюю в одній родині, де щодня воджу двох діток віком чотирьох та п'яти років до школи.
Маю вже чимало друзів. Більшість них теж з України. Але найкраща подруга моя - дівчина з Індії, з якою ми разом навчалися іспанській мові.
Продовжую спілкуватися зі своїми друзями з України. Через них підтримую зв'язок з рідним містом. Вони мені розповідають про Бар та інші українські новини. До того ж в Україні залишилися родичі, з якими ми часто спілкуємося.
Плани на майбутнє
У наш час, важко щось спланувати. Тому зараз найголовніше - самовдосконалюватися, а також робити все можливе, аби щороку приїжджати на Батьківщину.
Ми щовечора вмикаємо телевізор та дивимося українські новини. Радіємо, коли бачимо успішні досягнення наших земляків, і хвилюємось, коли споглядаємо репортажі з передової, де наші воїни героїчно боронять нашу рідну землю, відстоюють незалежність України.
