18 березня зночі Вінниччина мала три повітряні тривоги. В одну із них над Вінницею рухалися три крилаті ракети. Наші ППО збили їх. Про це розповів голова Вінницької ОДА Сергій Борзов.
Чому варто завжди під час тривоги ховатися в укриття, описує сайт Українська правда.
Там детально описують алгоритм увімкнення сирен та який відсоток ракет виявляють наші системи ППО. А також те, чому не завжди вмикаються сирени при ракетній загрозі.
А це тому, що системи не завжди можуть прослідкувати ракети, адже окупанти намагаються їх випускати максимально низько, щоб їх неможливо було відслідкувати.
Крім того, іноді сирени спрацьовують в різних областях. Це тому, що їх вмикають по черзі в містах по траєкторії руху загрози.
Повітряні сили фіксують маршрут слідування ракети – приблизно її курс з точки А в точку Б, і припускають, що в процесі вона може змінювати свій курс праворуч, ліворуч чи взагалі пропадати з радарів.
Наприклад, так було з ракетами, які летіли на Вінницю – вона йшла по Дністру, а в Могилеві-Подільському різко звернула праворуч на саму Вінницю.
Тому, якщо ракета летить з акваторії Чорного моря на Вінницю, тривога спершу оголошується в Одесі, за нею включається Миколаїв, Умань, Тульчин, Немирів та Вінниця. За Вінницею може бути Житомир і Луцьк.
"У всіх цих містах, а може навіть і ліворуч, і праворуч від них вмикається повітряна тривога – бо невідомо, куди та ціль впаде. Пролетіла Одесу – там вимикають, летить далі. І так поетапно ця система оповіщення діє по всій території країни, щоб люди принаймні встигли сховатися в укриття", – пояснює Ігнат.
Час на те, щоб сховатися вираховується, залежно від того, з якого місця вилетів об'єкт.
Якщо ракета летить з акваторії Чорного моря на Київ зі швидкістю 800 км/год, то кияни мають більше години часу, щоб сховатися. Якщо вона летить з території Білорусі, наприклад, за 300 кілометрів від української столиці, то часу значно менше – десь 20 хвилин.
Це за умови, якщо вона долітає до цілі й її не збиває українське ППО.
Але варто усвідомлювати, що коли ракети збивають, вони також падають і, на жаль, не завжди в поле.
