Найбільше свято 15 лютого - Стрітення Господнього за православним календарем. Крім того, в цей день відзначають Міжнародний день операційної медичної сестри та День комп'ютерника. В Україні ще - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Свято Стрітення Господнього
Стрітення Господнє – одне з двунадесятих (головних) свят християнської Церкви. Це неперехідне свято (щороку відзначається того ж числа), у православ'ї відзначається 15 лютого.
У перекладі з церковнослов’янської «сърѣтение» – «зустріч». День Стрітення – точка в часі, у якій зустрілися Старий і Новий Заповіти. Стародавній світ і християнство. Сталося це завдяки людині, якій в Євангелії відведено особливе місце.
Стрітення відбулося через 40 днів після Різдва Христового
У іудеїв того часу було дві традиції, пов’язаних з народженням в сім’ї дитини. По-перше, жінка після пологів не могла з’являтися в Єрусалимському Храмі сорок днів (а якщо народилася дівчинка – вісімдесят). Потім мати повинна була принести в Храм очистительну жертву - однорічне ягня і голубка. Якщо сім’я була бідною, замість ягняти приносили ще одну голубку.
Якщо в сім’ї первістком був хлопчик, батьки на сороковий день приходили з новонародженим в Храм – для обряду посвячення Богу. Це була не просто традиція, а закон Моісеїв: його іудеї встановили в пам’ять виходу євреїв з Єгипту – визволення від чотиривікового рабства.
І ось, Марія і Йосип прибули з Віфлеєму в столицю Ізраїлю Єрусалим. З сорокаденним Богонемовлям на руках вони ступили на поріг Храму. Сім’я жила небагато, тому очисною жертвою Богородиці стали два голуби. Пречиста Діва вирішила принести жертву із смирення і поваги перед іудейським законом, незважаючи на те, що Іісус з’явився на світ в результаті непорочного зачаття.
Зустріч у Єрусалимському Храмі
Після здійснення обряду Святе Сімейство вже прямувало до виходу з Храму, але до них підійшов дуже старий чоловік, мабуть найстаріша людина в Єрусалимі. Його звали Симеон. У перекладі з староєврейської «šim’on» означає «слухання». Праведник узяв Немовля на руки і радісно вигукнув: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля».
За переказами, на момент зустрічі з Христом Симеону було більше 300 років. Він був шанованою людиною, одним із сімдесяти двох вчених, яким доручили здійснити переклад Святого Письма з єврейської на грецьку. Переклад Септуагінти був зроблений на прохання єгипетського царя Птолемея II Філадельфа (285-247 до н.е.).
Цієї суботи старець виявився в Храмі не випадково – Святий Дух привів його. Багато років тому Симеон здійснював переклад книги пророка Ісаї і побачив загадкові слова: «Се Діва в утробі зачне, і родить Сина». Як діва, тобто незаймана, може народити? Вчений засумнівався і хотів виправити «Діва» на «Жінка». Але йому з’явився Ангел і не просто заборонив змінювати слово, але сказав, що Симеон не відійде з цього світу, поки особисто не переконається, що пророцтво істинно.
І ось, цей день настав. Здійснилося те, що учений муж чекав все своє непосильно довге життя. Симеон узяв на руки Немовля, народженого від Діви, – а значить, пророцтво Ангела виповнилося. Церква назвала його Симеоном Богоприїмцем і прославила як святого.
«Тобі Самій меч пройде душу»
Прийнявши з рук Пречистої Діви Немовля, старець Симеон звернувся до Неї зі словами: «Ось, із-за Нього будуть сперечатися в народі: одні спасуться, а інші загинуть. І Тобі Самій меч пройде душу, – щоб відкрились помисли багатьох сердець» (Лк. 2: 34-35).
Спори в народі – це переслідування, які були приготовані Спасителю. Відкриття помислів – Суд Божий. Що за зброя простромить серце Богородиці? Це було пророцтвом про Розп’яття, яке чекало Її Сина. Адже цвяхи і спис, від яких прийняв смерть Спаситель, пройшли нестерпним болем і через Її материнське серце. Є ікона Богородиці – яскрава ілюстрація цього пророцтва. Вона називається «Пом’якшення злих сердець». Іконописці зображають Богоматір, Яка стоїть на хмарі з сімома увіткненими в серце мечами.
Анна-пророчиця
У день Стрітення в Єрусалимському храмі відбулася ще одна зустріч. До Богоматері підійшла 84-річна вдова, «дочка Фануїлова». Городяни називали її Анна-пророчиця за натхненні промови про Бога. Вона багато років жила і працювала при Храмі, як пише євангеліст Лука, «постом і молитвою служачи Богові день і ніч» (Лк. 2:37-38).
Анна-пророчиця вклонилася новонародженому Христу і вийшла з Храму, несучи городянам звістку про пришестя Месії, рятівника Ізраїлю. А Святе Сімейство повернулося в Назарет.
Звичай освячення свічок
Звичай освячувати церковні свічки на свято Стрітення Господнього прийшов у Православну Церкву від католиків. Сталося це в 1646 році, коли митрополит Київський святитель Петро (Могила) склав і видав свій требник. У ньому автор детально описав католицький чин хресних ходів із запаленими світильниками. За допомогою такої факельної ходи Римська Церква намагалася відвернути свою паству від язичницьких свят, пов’язаних з шануванням вогню. У ці дні язичники-кельти святкували Імболк, римляни – Луперкалії (фестиваль, пов’язаний з пастушим культом), слов’яни – Громниці. Цікаво, що в Польщі після прийняття християнства Стрітення стали називати святом Громничної Божої Матері. Це відгомін міфів про бога-громівника і його дружини – у народі вірили, що стрітенські свічки можуть захистити будинок від блискавки і пожежі.
До стрітенських свічок у Православній Церкві ставилися по-особливому – не магічно, а благоговійно. Їх зберігали увесь рік і запалювали під час домашньої молитви.
