За рік повномасштабної війни Барська міська громада втратила вже кілька десятків своїх мужніх земляків, воїнів, Героїв, які стали на захист Батьківщини. Дуже сподіваємося та молимося, щоб цей список не поповнювався, адже він вже чималий. І безмежно вдячні усім тим, хто захищав та захищає нас усіх від ворога - росії, яка підступно напала на Україну.
Першим нашим земляком, який віддав своє життя за волю українців та Незалежність нашої держави напочатку повномасштабної війни став Роман Шиманський з с. Міжлісся Барської громади. Він загинув на другий день війни, 25 лютого, коли росіяни вели дуже активний наступ і підходили до Києва. В той день командира саперного відділення Роман Шиманський з побратимом Захаром, попередньо відправивши решту військових подалі від небезпечного місця, замінували та підірвали міст у передмісті Києва, під Ірпенем, заблокувавши прохід колоні окупантів. Але зробили вони це ціною власних життів, бо самим врятуватись при цьому не вдалося. До вказаного місця збору групи вони не повернулися.
«Якби ми усі залишились на тому мосту, не вижив би ніхто. Вони врятували нас» - згадують побратими Романа.
Про життя молодшого сержанта ЗСУ Романа Шиманського пише Барська міська рада.
Життя Героя
Народився наш Герой 12 червня 1984 року в с. Кошлани Оратівської громади Вінницької області. Дитинство пройшло у с. Міжлісся Барської громади.
Фото: Барська міська рада
В 1999 році, після закінчення 9 класів вступив до Барського будівельного ліцею, який з відзнакою закінчив у 2002 році. Продовжив навчання у Харківському технікумі, але після першого курсу пішов служити до армії.
У 2006 році Роман одружився. Цього ж року підписав контракт і пішов служити сапером.
У шлюбі Роман та Олена прожили 16 щасливих років та народили двох чудових синів.
З 2014 року був учасником АТО, постійно їздив на розмінування. Всі роки служби був наставником у молодших побратимів, підтримував їх бойовий дух, завжди сам виконував найскладніші завдання, оберігаючи інших.
Таких чоловіків більше немає
Дружина Олена згадує ті щасливі 16 років подружнього життя і не може стримати сліз, адже війна розділила її життя на "до" та "після":
«Роман був дуже добрим чоловіком, сином та батьком. Ніколи не поділяв роботу на чоловічу та жіночу. Завжди і в усьому мені допомагав. Дуже любив дітей. Робив усе для нашої родини. Був присутнім зі мною на обох пологах. Надзвичайно підтримував мене. Не було жодного свята, щоб він мене не привітав. Майже все наше спільне сімейне життя ми зводили свій власний будинок, мріяли жити в ньому, вкладали практично всі зароблені спільно кошти, відпочивати їздили лише один раз. Але... Таких чоловіків більше немає...».
Фото: Барська міська рада
Роман пішов на захист України 24 лютого
У перший же день повномасштабного вторгнення Роман сказав рідним, що він їде воювати. Інших варіантів він просто не допускав. І в цей же день він, як військовий спеціаліст, був на полі бою. А вже 25 лютого родина з ним втратила зв'язок. Два дні з надією на краще рідні робили усе можливе, аби знайти Романа. Але 27 лютого вони отримали сповіщення про загибель найдорожчої людини.
Фото: Зі сторінки Романа Шиманського у соцмережах
Нагороди
Роман Шиманський за період служби отримав багато відзнак.
Фото: Барська міська рада
7 березня 2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, молодшого сержанта, командира саперного відділення, Романа Шиманського, відповідно до Указу Президента України нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
В ім’я волі, свободи, справедливості та Батьківщини, за свою землю, за своїх рідних Роман віддав найдорожче – власне життя. Роман Шиманський назавжди залишиться в серці кожного з нас, як приклад патріотизму, незламності духу, добра, самопожертви та безмежної любові до України.
Вічна пам'ять та слава Герою-земляку!
