Минув рік з того дня, як обірвалося життя молодого воїна, татуся, сина, чоловіка, друга Ярослава Мельника. Та скільки б не пройшло часу, пустка в серці рідних залишиться назавжди, адже дуже передчасна і несправедлива гибель рідної людини розриває душу. Про життя Ярослава розповідає Барська міська рада.
Ярослав Миколайович Мельник народився 15 лютого 1999 року в с. Северинівка Жмеринського району. Зростав, вчився в школі. З 2018 року відслужив строкову службу. Під час служби познайомився з майбутньою дружиною Інною. Кохана родом з с. Мигалівці Барського району, тому певний час проживали в нашому районі.
На війну пішов з перших днів повномасштабного вторгнення
Ярослав, будучи справжнім патріотом, не зміг залишитись осторонь, спостерігаючи як російський окупант нищить все близьке українському серцю. І з перших днів повномасштабної війни він пішов захищати рідну землю від підлого ворога.
Перші місяці війни він був у м. Жмеринка, а в травні поїхав на військові навчання у м. Одесу, після яких його направили на оборону південних територій Батьківщини.
Одружився під час короткої відпустки
Приїхавши у травні додому на декілька днів, він одружився:
“Ярослав був дуже доброю людиною,- згадує дружина Інна, - любив займатися спортом, складав плани на наше спільше життя. Коли сказала йому, що вагітна, він дуже зрадів. Адже ми мріяли про дитину, про щасливе майбутнє . Хотів донечку назвати Аліною. І хоч я на той момент уявляла інше ім’я для нашого маляти, назвала звичайно так, як він хотів».
Свою донечку так і не побачив
Проте реальне життя внесло свої жорстокі корективи у плани молодого подружжя: 28 серпня 2022 року всі їхні спільні мрії війна зруйнувала вщент: «Мені сповістили про загибель мого чоловіка. Це дуже несправедливо, що обірвалось його ще дуже молоде життя, що він так і не побачив своєї крихітки донечки, про яку так мріяв», - з болем каже Інна.
Життя нашого Героя обірвалось у Миколаївській області під час бойових дій.
Ярослав мав повернутись до рідної домівки з довгоочікуваною Перемогою, повернутись, щоб насолоджуватись сімейним життям, виховувати свою Алінку та радіти безкрайнім просторам рідної землі. Та, на жаль, повернувся, щоб навіки у ній полягти…
Батьки втратили сина, молодший брат – рідну, близьку людину, кохана – люблячого та турботливого чоловіка, донечка – найкращого у світі татуся, друзі – вірного товариша, Україна – Героя...
Вічна пам'ять та слава Герою!
