Барська волонтерка Юлія Бартащук вже не перший рік допомагає місцевим тваринам. Жінка зізнається: турбувалась про братів наших менших ще зі школи, останні бутерброди віддавала, очки промивала, приносила додому. Юлія Бартащук розповіла нашій позаштатній кореспондентці Дар’ї Берт, студентці Вінницького ДПУ, про цю нелегку, але водночас благородну справу зооволонтерства, якій присвятила увесь свій вільний час та життя.
Юлія Бартащук, барська зооволонтерка
Тварин любила з дитинства, але волонтерити почала пізніше
Свій справжній волонтерський шлях Юлія розпочала сім років тому, а до того просто підгодовувала бродячих собак та кішок. Спочатку жінка приютила кількох тварин, вилікувала, знайшла нових господарів… і так все почалося:
«Я нічого не планувала і не вирішувала, це поклик душі. Спочатку просто забирала бідолашних тваринок додому, лікувала, шукала сім'ю…, а потім втягнулась. Вирішила, чому б не допомагати й надалі, якщо це працює? За сім років зробила репутацію, тепер люди мене знають і звертаються, якщо хтось шукає собі чотирилапого друга. Вони знають, що я завжди можу їм когось запропонувати».
Найважче стало після початку повномасштабної війни
Особливо морально важко Юлії на початок повномасштабного вторгнення, вже тоді вона розуміла – тваринам, як і людям потрібна буде допомога. Чимало з них отримають травми, втратять житло, сім'ю, а то й життя:
«Я плакала, в мене була істерика, я місця собі не знаходила, страшно було за всіх. Розуміла, що покинутих тварин буде набагато більше, в багатьох людей будуть зламані долі, і, нажаль, домашніх улюбленців це теж стосується. Я дуже важко переживала знищення Кахоської ГЕС, там дуже багато тваринок втопилися, лише частину з них врятували. Їх привезли великим бусом, там було до двадцяти собак. Їх розвозили по регіонах. Мені дісталось тільки дві. Одній з них я знайшла сім'ю, навіть робила фотозвіт з нової родини. А Сірко в мене дуже кашляв, була пневмонія і, в силу віку, ще й проблеми з серцем. На жаль, він прожив всього два місяці».
Крім цього жінці доводиться турбуватись і про тих тварин, яких залишають приїжджі або місцеві переселенці:
«На початку війни моя знайома планувала виїжджати, мені сказала, що лише на два тижні. В неї було одинадцять тварин і вона попросила мене подбати про них і не повернулась. Але, дякуючи Богу, за весну я змогла їх усіх прилаштувати, пост про це писала, кореспонденти з Вінниці приїжджали, знімали репортаж. Але в нашому місті зараз постійно багато покинутих тварин, і я не знаю, звідки їх власники: місцеві чи приїжджі, але цим собачкам та кішкам потрібна допомога».
Крім того, з початком повномасштабного вторгнення росії, люди стали більше донатити на ЗСУ, а менше - на допомогу тваринам. І хоч це зрозуміло, але збирати на лікування та стерилізацію стало набагато важче.
Не лише війна вбиває
Не тільки війна шкодить тваринам. Для безпритульних, а також і тих, в яких є господарі, існує небезпека й там, де не стріляють і не бомблять. Під чс війни почастішали випадки вбивства та каліцтва тварин водіями.
«Я дуже часто їжджу у Вінницю з травмованими, побитими тваринами, і це зазвичай досить догоровартісні процедури та операції. Цієї осені таких було особливо багато. Нещодавно в ДТП одна собака пошкодила лапу, я возила її в Вінницю на ампутацію. Перед тим було ще дві кішки з переламаними щелепами. Лікування лише однієї з кішок коштувало десять тисяч гривень… Іноді люди викидають на вулицю тварин, бо ті хворі. На днях знову возила до Вінниці маленьке кошеня, в якого випала пряма кишка. Її вшивали.
Майже щодня трапляються тварини, які потребують серйозної медичної допомоги. Я вдячна усім, хто допомагає фінансово, морально. Хотілося б, щоб в моїх команді було ще кілька людей, які б могли мене підстрахувати, частково розвантажити...».
Іноді допомоги потребують не лише кішки та собаки
Але не єдиними котиками і собачками доводиться займатися Юлії Бартащук. За останні три роки вона врятувала ще й лисеня і двоє козуленят.
«Тоді навіть з Вінниці кореспонденти приїжджали, було й ТСН. Малесеньке лисенятко прийшло до жінки, вона його вигодувала, але зрозуміла, що в дикій природі воно вже не виживе, й звернулась до мене. Я його забрала до себе, вакцинувала від сказу, а коли йому виготовили паспорт - завезла в заповідник на Хмельниччині. Воно там теж пройшло реабілітацію і його пустили в умови, максимально наближені до природніх. Там воно в безпеці.
Інша жителька громади знайшла в траві двох маленьких козуленят. Вона їх теж вигодувала і звернулась до мене, бо не могла їх більше утримувати. Я відвезла їх в «Лісову казку», це заповідник в Іллінцях».
Поєднувати благодійну діяльність з роботою досить не легко
Юлія, крім свого волонтерства, працює у Барському ЦНАПі, тож їй доводиться поєднувати своє покликання з основним видом зайнятості.
«Це дуже важко. Зараз в мене приблизно тридцять кошенят, двадцять дорослих котів і три собаки. Зранку (о восьмій треба вже бути на роботі) потрібно погодувати всіх та поприбирати за ними, перестелити вольєри, почистити лотки, а увечері – знову те ж саме…, і так по колу. А ще, крім того, є чимало тварин, що потребують лікування: комусь потрібно таблетку запхати, комусь – ліки вколоти, око закапати. Це дуже важко і фізично, і морально».
Усіх безпритульних тварин волонтерка стерилізує, а також допомагає стерелізувати домашніх.
Юлія Бартащук усіх дорослих врятованих безпритульних тварин стерилізує, а малих роздає, а потім допомагає стерилізувати, коли ті підростуть. Та й не відмовляє у допомозі зі стерилізацією нікому. Адже це єдиний дієвий спосіб боротьби з безпритульністю тварин. Стерилізацію однієї тварини коштує, як мішок корму. Це значно дешевше, ніж годувати потім кілька тварин, думати кому їх роздати… Медикаментозне (таблетки) регулювання потомства не лише не завжди дієве, воно ще й дуже шкодить здоров’ю вашого улюбленця. Та й стерилізована тварина набагато слухняніша, відданіша своєму господарю, менше бродить за межами дому та довше живе.
Юлія Бартащук щодня піклується про десятки тварин. Їй постійно потрібна допомога та підтримка. Щоб допомогти волонтерці, можна взяти на перетримку собачок чи кішок, розділити частину її обов'язків, або обрати для себе чотирилапого друга чи підтримати фінансово:
5168757389825458 - Приват банк,
5375414138549026 - Моно банк,
PayPal: [email protected] https://send.monobank.ua/jar/6AcbWGs9rV.
