Минають дні, але біль не вщухає. Коли країна втрачає захисників, родичі наших Героїв залишаються сиротами, і саме їх біль ніколи не втамується. Минув рік, як загинув наш земляк Володимир Кичак, розділивши життя своїх рідних на "до" та жахливе "після". Про життя нашого Героя пише Барська міська рада.
"З глибоким сумом і непереборним болем вшановуємо пам'ять і подвиг Володимира Кичака в роковини його загибелі у бою за незалежність Батьківщини. Він був мужнім воїном Збройних сил України.
Володимир народився 25 червня 1991 року. Проживав на станції Бар, навчався у Войнашівській школі, а потім в технікумі. Одразу після навчання переїхав до Києва. Працював на різноманітних роботах, був надзвичайно кмітливим, роботящим і "рукастим". Своєю останньою роботою горів і пишався — працював у міжнародній логістичній компанії DHL.
Незадовго до мобілізації зустрів свою другу половинку. Їм би ще багато часу разом, але доля розпорядилася інакше.
На початку повномасштабного вторгення приєднався до волонтерської ініціативи "Солом'янські котики" (нині — одноіменний благодійний фонд). У критичний момент показав себе надійною людиною, справжнім волонтером і щирим другом. Завжди був готовий допомогти та підтримати, і без вагання став на захист України, коли вона його потребувала.
Володимира мобілізували навесні 2023 року. Після проходження навчання у Великій Британії, служив в 79 окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді. Загинув під час виконання бойового завдання 26 вересня 2023 року поблизу села Новомихайлівка, під Мар'їнкою.
Нехай пам’ять про Володимира залишиться в серцях тих, хто його знав».
Вічна пам'ять та слава Герою!
