Кажуть, що час лікує. Можливо… Але не все… Бо ніякий час ,ніякі ліки не спроможні вилікувати те горе, той біль, які приходять, коли від рук проклятого ворога безневинно гине рідна людина. Безневинно і передчасно, бо їй ще жити б та жити, творити, працювати, ростити дітей, радіти життю й робити його все кращим. Та, на жаль, не всім це судилось. На жаль, не судилося і нашому захиснику Юрію Новицькому, який загинув 3 листопада 2022 року. Про його життя пише Барська міська рада.
Юрій Олексійович Новицький народився 26 січня 1987 року в с. Лука-Барська Барського району. Мав сестру по матері та двох сестер і двох братів по батькові.
Життя Юрія склалось так, що вихованням хлопчика займались батько та бабуся. Навчався в Луко-Барській школі. За характером був спокійним, добрим та щирим. Любив займатися спортом. Після школи навчався в Кузьминецькому ліцеї, але навчання не закінчив. Мав права тракториста. Працював в Києві в ЖЕКу (на тракторі). Робив євроремонти.
Попри відсутність будь-яких військових навиків (йому так і не довелось проходити строкову військову службу), наш Герой, без сумніву та страху, вже 25 лютого 2022 року добровільно приєднався до хоробрих українських Воїнів, щоб захистити рідну землю від жорстокого загарбника. Воював в Донецькій обл., н.п. Попасне, Водяне, Покровськ, Миргород. Був старшим водієм, командиром відділення. Був на нулю гранатометником. Побратими Юрія шанували і вважали більше братом, аніж просто товаришем по зброї. Завжди знали і були впевнені, що він не підведе, прикриє, не залишить в скрутну хвилину. А коли треба, то й вислухає, підтримає і порадить.
Та страшна безжальна війна не перебирає. 3 листопада 2022 року Юрій Новицький, з позивним «ЮРА ЖИГУЛЬ», загинув при виконанні бойового завдання.
Він пройшов важкий, виснажливий шлях Воїна. За його плечима запеклі бої під палючим сонцем і проливними дощами. Він був сталевим титаном, відданим військовій присязі, вірним своєму українському народу. Протягом дев’яти місяців наш Герой мужньо, з честю виконував свій військовий обов’язок, захищаючи свободу і незалежність України до останнього подиху. Його загибель – важка і непоправна втрата для всієї країни.
Такі Воїни-Герої назавжди залишаються в пам’яті вдячних людей, заради яких він воював. Він дуже хотів, щоб українці жили мирно, спокійно творили своє краще майбутнє у вільній та незалежній Україні.
Вічна пам’ять і слава Герою!
