Роки ідуть, а біль залишається і примножується, адже збільшується кількість наших земляків, вписаних в книгу пам'яті Героїв своєю кров'ю. Одним із них є захисник Віктор Ваврук.
Віктор Миколайович Ваврук народився 8 серпня 1969 року у місті Бар, що на Вінниччині. Ріс добрим та розумним хлопчиком, змалку обожнював тварин.
Згодом пішов до місцевої школи. Ззахоплювався вивченням історії та математики, займався спортом та без проблем заводив друзів, вмів дружити вірно та справедливо. Після закінчення школи без проблем вступив до Вінницького політехнічного інституту. Перервавши навчання, відслужив строкову службу в армії, після чого успішно закінчив інститут.
Під час навчання познайомився з прекрасною дівчиною Оленою. Згодом молоді закохані одружилися та переїхали у рідне місто. Віктор був дуже амбітною людиною, мав багато планів на життя. Займався підприємницькою діяльністю, у вільний час займався спортом, обожнював рибалку. Любов до спорту прищепив і своїм двом синам.
А потім був 2014 рік. Зміни в державі, в політичному керівництві, проблеми з владою, тотальна розруха, бунти, революції, Майдан, революція і гідності. Усі ці історичні перипетії лягли на плечі Віктора. Спочатку був волонтером, а після 24 лютого 2022 року служив у складі місцевої тероборони. Згодом його відправлили під Бахмут. Обіймав посаду механіка-водія евакуаційного відділення, евакуаційного взводу, евакуаційної роти евакуаційного батальйону.
У війську отримав псевдо "Дід" та користувався неабияким авторитетом та повагою серед бойових побратимів. Був дисциплінованим та грамотним військовослужбовцем. Мав високі вольові та ідейні якості. Завжди проявляв ініціативу та був відданим військовій присязі.
Герой Віктор Ваврух загинув 18 травня 2024 року під час виконання бойового завдання з евакуації пошкодженої військової техніки поблизу населеного пункту Токарівка, Херсонської області. Від прямого влучання російського боєприпасу ланцет. Осиротілою залишилася згорьована родина: мати, дружина, сини.
Вічна пам'ять та слава Герою!
