В місті Бар 28 грудня відбулася щомісячна акція на підтримку безвісти зниклих та полонених українських захисників. Попри сильний вітер і сніг, що бив в обличчя та пронизував холодом, на площу прийшло чимало людей. Переважна більшість — родини військових, із якими вже місяцями, а подекуди й роками, немає жодного зв’язку. Серед присутніх були й барчани, які прийшли підтримати родини зниклих безвісти.
Дружини, матері, діти, брати й сестри не втрачають надії. Вони звертаються до всіх можливих інстанцій, виходять на акції підтримки, тримаючи в руках портрети своїх рідних. Для них це — спосіб нагадати суспільству, що багато українських воїнів досі перебувають у статусі зниклих безвісти. І, можливо, хтось із тих, хто повернувся з полону, побачивши ці обличчя, згадає людину, яку бачив у неволі.
Цього разу акція припала на період різдвяних свят. На площі облаштували символічний різдвяний стіл із дідухом та смаколиками. Поруч — порожні стільці з військовими бушлатами. Вони стали болючим нагадуванням про тих, кого немає поруч за святковим столом. Про синів, батьків, чоловіків і братів, які не святкують Різдво вдома — бо перебувають у полоні або їхня доля досі невідома.
Після завершення акції всі різдвяні гостинці передали пораненим військовим. Протягом заходу також відбувався збір коштів на підтримку захисників. А наприкінці всі охочі могли взяти із собою благодатний вогонь, запаливши його від лампадки.
Окремим символом цієї акції стала ялинка, встановлена на площі. Усі охочі могли повісити на неї новорічні кульки з іменами безвісти зниклих захисників та короткими зверненнями до них. Ці кульки стали мовчазними посланнями надії — про вір у в повернення, про любов і пам’ять, яка не згасає. Кожна прикраса на ялинці була чиєюсь особистою історією болю, очікування і надії, що навіть у найтемніші часи світло людських сердець не згасає.
Нехай Господь почує молитви кожної родини, яка чекає. І нехай усі захисники повернуться додому живими й здоровими.
