Поки дорослі звітують про боротьбу з булінгом, діти продовжують цькувати одне одного. Щоб допомогти зрозуміти проблему, у Барі покажуть фільм «Булер». 18 жовтня відбудеться відкритий показ документального фільму про шкільне цькування. Стрічку вже переглянули близько сотні учнів, студентів та освітян громади. Цього разу DOCU CLUB «Бар» запрошує батьків, учителів та підлітків. Після перегляду відбудеться обговорення за участі підліткової психотерапевтки Ольги Бєляєвої. Вхід вільний.
На виховній годині всі проти булінгу. А що відбувається після дзвінка?
У школі проводять виховну годину проти булінгу. Діти слухають, дивляться презентацію, дружно погоджуються, що цькувати інших не можна. Роблять спільне фото, готують звіт про проведений захід. А вже на наступній перерві хтось із цих самих дітей може принижувати однокласника, ображати його батьків, висміювати зовнішність чи поширювати про нього брудні вигадки.
Інші сміються, підтримують кривдника або просто мовчать. А дитина, яку цькують, залишається зі своєю проблемою наодинці. І це не вигадані ситуації. Такі історії справді трапляються у школах. Іноді цькування набуває настільки жорстоких форм, що навіть дорослому важко уявити, як дитина може щодня витримувати подібні приниження.
Причому кривдниками можуть бути не лише ті, хто відкрито демонструє агресію. Іноді дитину принижують навіть власні друзі. Хтось хоче виглядати «крутим» перед однолітками, хтось відчуває безкарність, а хтось просто користується тим, що інша дитина не може за себе постояти.
Найстрашніше, коли така поведінка стає звичною. Коли образи називають жартами, приниження - дитячими пустощами, а постійне цькування - звичайним конфліктом між однокласниками.
І коли дитина нарешті наважується розповісти про це дорослим, нерідко чує: «Не звертай уваги», «Навчися давати здачі», «Вони просто жартують».
Але що робити, коли ці «жарти» повторюються щодня? Коли дитина боїться йти до школи, починає уникати однокласників, замикається в собі й поступово втрачає впевненість?
І чи справді у класі немає булінгу, якщо про нього ніхто не повідомляє?
Звісно, не всі освітяни залишаються байдужими до проблеми. Є вчителі, які помічають найменші зміни в поведінці дітей, втручаються в конфлікти та намагаються захистити тих, хто цього потребує. Але є й інша проблема - формальний підхід до профілактики булінгу.
Адже можна щомісяця проводити бесіди, малювати плакати, організовувати тематичні тижні та звітувати про виконану роботу. Та якщо після цих заходів дитина продовжує боятися своїх однокласників, виникає запитання: для кого насправді проводили ці заходи - для дітей чи для звітності?
Проблема не в самих виховних годинах, а в тому, чи здатні вони змінити ставлення дітей одне до одного. Чи вчать співпереживати, розуміти наслідки власних слів і вчинків, не залишатися байдужими до чужого болю.
І головне - чи готові дорослі не просто розповідати про булінг, а бачити його та зупиняти.
Понад сотню учнів, студентів та освітян уже переглянули «Булера»
У м. Бар документальний клуб DOCU CLUB «Бар» продовжує серію показів документального фільму «Булер» американського режисера Лі Гірша. Це не вигадана історія зі щасливим фіналом, у якій після правильної розмови всі стають друзями. Фільм показує реальне життя школярів, які стикаються з цькуванням, їхні переживання, стосунки з однолітками та реакцію дорослих, які не завжди знають, як допомогти.
Упродовж минулого місяця організатори провели кілька показів для навчальних закладів громади. Стрічку переглянули близько сотні учнів, студентів та освітян.
Інтерес до таких зустрічей зростає. Викладачі самі звертаються до менторок документального клубу з проханням організувати перегляд для їхніх учнів та студентів. Тож найближчим часом покази планують провести й в інших навчальних закладах. Документальне кіно дає можливість побачити те, що іноді складно пояснити словами. Не просто почути, що цькування - це погано, а подивитися на ситуацію очима дитини, яка щодня його переживає.
Побачити, як на неї впливають слова однолітків, байдужість свідків та нерішучість дорослих. А потім спробувати чесно відповісти собі: чи не відбувається щось подібне поруч із нами?
Саме тому організатори не обмежуються переглядом стрічки. Після показів важливо обговорити побачене, почути думки учасників і дати можливість поставити запитання, які часто залишаються без відповіді.
«Мою дитину не цькують». А ви впевнені?
Цього разу DOCU CLUB «Бар» вирішив провести відкритий показ для всіх охочих. Насамперед запрошують батьків, учителів та підлітків від 13 років. І прийти варто не лише тим, хто вже зіткнувся з булінгом.
Адже далеко не кожна дитина розповідає вдома про те, що відбувається у школі. Хтось боїться, що після втручання батьків стане ще гірше. Хтось соромиться. Хтось переконаний, що йому все одно не допоможуть. А іноді дитина настільки звикає до образ, що починає сприймати їх як нормальну частину шкільного життя.
Не менш важливо поговорити й про тих, хто стає свідком цькування. Адже булінг часто продовжується не лише через дії кривдника, а й через мовчазну згоду оточення.
І ще одне незручне запитання для батьків: а чи впевнені ви, що ваша дитина сама нікого не принижує? Бо вдома вона може бути слухняною, турботливою та привітною, а серед однолітків поводитися зовсім інакше. Іноді навіть не усвідомлюючи, наскільки боляче робить іншій людині.
Важливо також розуміти, що не кожна дитяча сварка є булінгом. Але коли приниження повторюються, а одна дитина систематично стає мішенню для інших, ситуація потребує втручання дорослих. І простого заклику «помиріться» тут уже недостатньо.
Як допомогти дитині й не зробити ще гірше
Саме ці питання обговорюватимуть після відкритого показу фільму «Булер».
Що робити, якщо дитину цькують? Чи потрібно одразу звертатися до вчителя або директора? Чи варто самостійно розмовляти з батьками кривдника? Як підтримати дитину, щоб вона не почувалася винною в тому, що відбувається? І як діяти педагогам, коли цькування відбувається у класі, але діти мовчать або заперечують проблему?
До обговорення долучиться Ольга Бєляєва - підліткова психотерапевтка, докторка філософії (PhD).
Модеруватиме зустріч журналістка та документалістка Ірина Стороженко.
Організатори запрошують до розмови й самих підлітків. Адже дорослі часто обговорюють проблеми дітей між собою, але не завжди запитують, що думають і відчувають самі школярі. Цього разу важливо почути обидві сторони, подивитися на знайомі ситуації під іншим кутом і зрозуміти, як діяти, коли дитина потребує допомоги.
Де і коли відбудеться показ
- Дата: 18 жовтня 2026 року
- Час: 18.00 год
- Місце: м. Бар, заклад «Емоджі», вул. Галицьких вояків, 2, другий поверх
- Учасники: батьки, педагоги, підлітки від 13 років та всі охочі
- Вхід: вільний.
Булінг не зникає після чергової виховної години. І не припиняється лише тому, що дорослі переконані: у їхній школі чи класі такої проблеми немає. За усмішкою дитини може ховатися страх. За словами «все нормально» - небажання розповідати про щоденні приниження. А за звичайними, на перший погляд, дитячими жартами - систематичне цькування, наслідки якого можуть залишитися на роки.
Тому, можливо, дорослим варто хоча б на один вечір відкласти звичні пояснення, що «діти завжди так робили», і спробувати побачити проблему очима тих, хто її переживає. Саме для цього DOCU CLUB «Бар» запрошує на перегляд фільму «Булер» та відверту розмову про те, що часто залишається за дверима шкільних класів.
