19 книг про місто Бар: що там пишуть і де їх знайти, ч. 1

Місто Бар - надзвичайно багате історичними подіями та творчими людьми. Його історію різних часів описували у багатьох історичних книгах. А у 2019 році працівники Барської районної бібліотеки випустили Краєзнавчий анотований бібліографічний покажчик, де вмістили усі книжкові видання про Бар та наукові статті у порядку їх виходу у світ та цікаві моменти з них.

Усі ці книги ви можете знайти у Барській бібліотеці.

Анатолій Подолинний "Місто Бар", 1990 р. (64 ст.)

Цікаві фрагменти з книги:

1. "Лише в першій половині ХVІ століття Рів було знову відбудовано, але вже на протилежному, низькому і болотяному, березі річки. Відтоді місто дістало назву Бар. Походження цієї назви, як гадають, пов’язане з розташуванням міста серед боліт. Слово „бар” у староукраїнській мові означає заболочену місцевість. Давньоруське „бара” – це болото. В деяких слов’янських мовах – словенській, сербській – „бар” – теж болото. У болгарській мові „бара” – драговина, ставочок. Зустрічаємо це слово і в неслов’янських мовах, де воно означає те ж саме.

Інші історичні джерела твердять, що перейменувала Рів у Бар дружина польського короля Бона Сфорца, до заміжжя дочка міланського герцога, на пам’ять про своє рідне місто Барі в Італії. Вона купила Рів у магната Станіслава Одровонжа у 1537 році".

2. "Вельможна власниця звільнила всіх, хто селився в Барі, від сплати податків. Містечко отримало магдебурзьке право та герб, на якому було зображено латиною BS, що означало початкові літери наймення Бони Сфорца. Його мешканці здобули дозвіл варити пиво, гнати горілку і шинкарювати, взагалі були рівні у правах, проте ця рівність, без сумніву, залишалася формальною. Утримування гарнізону, лагодження моста, греблі, будівельні роботи в замку, сторожові повинності тощо – усе це лягло на плечі передусім простого люду".

3. "Особливо високого розвитку набуває у Барі гончарство. Виникають цілі гончарні династії – Курликівських, Врублевських, Желіховських, Маніт, Степанковичів та інших. Кераміка цих майстрів склала окрему, оригінальну стильово-орнаментальну групу. Їхні миски, полумиски, тарелі, баранці, свічники – це, як правило, полив’яний посуд з контурним малюнком жовтого або зеленого кольору на білому тлі. Особливо типовий для барських тарілок малюнок – „зозуля на калині”. Барський гончарний промисел протривав аж до Великої Вітчизняної війни і навіть після неї".

4. "Бар до революції – криві, незабруковані вулиці, забудовані переважно невисокими будівлями, в яких мешкав трудящий люд. Над ними стриміли споруди кармелітського монастиря, костьолу й церкви, що нині являють собою архітектурні пам’ятки".

5. "24 червня 1920 року Червона Армія вигнала з Бара білополяків, а в листопаді розгромила недалеко від міста дивізію врангелівців. Радянську владу було встановлено остаточно.

Зразу ж після закінчення громадянської війни розпочалося відродження промисловості. Реконструюються спиртовий і цукровий заводи. На базі механічних майстерень споруджено машинобудівний завод, відкриваються нові підприємства: цегельні заводи, хлібозавод, швейна фабрика, електростанція, машинно-тракторна станція.

Місто було електрифіковано у 1936 році, в його центральній частині почав діяти водогін. У Барі будують районну лікарню, школи. Ще 1925 року був відкритий механічний технікум, з 1931 року почала виходити районна газета".

6. "У місті та в селі Верхівка жила кілька років наймолодша сестра Лесі Українки Ісидора. Звідси родом був її чоловік. Тут у неї народилася дочка, яку вона назвала на честь своєї сестри Лесею".

7. "Родина Коцюбинських приїхала сюди в квітні 1874 року й оселилася в будинку, ґанок якого виходив на ярмарковий майдан".

8. "У Барі проходив військову службу В. Ю. Свідзинський, відомий згодом український радянський поет-лірик".

9. "У березні 1988 року в Барі проведено свято – День міста, яке відзначається тепер щороку".

Михайло Грушевський "Барське староство. Історичні нариси (ХV-ХVІІІ ст.): [репринт. вид. 1894 р.]", 1996 р.. 626 ст.

Рецензія

Дисертація Грушевського написана на величезному літературно-джерельному мате-ріалі. Автор використав практично всі видані до початку 90-х років ХІХ ст. дослідження й джерельні публікації, що так чи інше стосувалися його теми. Основні відомості почерпнуто з архівних документів, з яких лише чисельно менша частина опублікована в двотомнику „Акты Барского староства”. Вона налічує 485 документів, переважна більшість яких видана в повному обсязі, решта – у вигляді регест. За архівами та основними фондовими їх збереженнями, де ці 485 документів виявлено, вони поділяються так: 246 – з Київського Центрального архіву (в складі книг кам’янецького земського суду – 83, барської замкової юрисдикції – 79, летичівського гродського суду – 68, барського магістрату – 10), 203 – з Варшавського Головного архіву (в складі книг коронної метрики – 179, асесорського суду – 12, сеймового суду – 6, фонду люстрацій – 6), 29 – з Московського архіву Міністерства юстиції (майже всі – в книзі ревізії прав на володіння королівськими маєтками Подільського воєводства 1564 р.). Інші документи автор віднайшов у барській міській управі (влітку 1891 р. Грушевський здійснив поїздку в Бар і Кам’янець-Подільський), в Московському головному архіві Міністерства закордонних справ.

Спочатку Грушевський планував охопити в магістерському дослідженні й другу половину ХVІІ–ХVІІІ ст. історії староства, і лише обставини, в яких він опинився, примусили захищати дисертацію по ХV – середині ХVІІ ст.

Праця „Барське староство...” має розділи:

• „Замість передмови” (географічний опис південно-східного Поділля, дані про заселення з найдавніших часів, Коріатовичі і Вітовт, боротьба за Поділля),
• „Заселення південно-східного Поділля у ХV і початку ХVІ ст.” (Княжа Лука, Корчмарівська волость, землі Буцнів, Подністров’я у ХV ст., Рів і Барське Побужжя, західна Барщина, нові осідлості з кінця ХV ст., польська колонізація і татарські набіги, туземне землеволодіння),
• „Діяльність Бони в Барщині і подальша доля староства до половини ХVІІ ст.” (Бона і придбання нею Рівщини, зведення Бару, колонізація староства, наступники Бони, колонізація Подністров’я в кінці ХVI cт. і переміни в Барщині),
• „Місцеве управління і шляхетське землеволодіння в польській Україні в ХІV–ХV ст.” (управління при Коріатовичах, місцеве управління в Польщі, управління в Галицькій Русі в ХІV–ХV ст., аналогії управління на Поділлі з галицьким і введення польських установ, шляхетське землеволодіння в Польщі ХІV ст. і польській Україні, умови землеволодіння на Поділлі, зрівняння у правах),
• „Внутрішній лад Барського староства у ХVІ ст.; територія і населення; туземні шляхетські роди” (Рівський повіт у ХV ст., Рівсько-Барський повіт ХVI cт., населення – туземні шляхетські роди: Карачівські, Буцні і Берлинські, Козловські, Іляшовські-Ходаки, Кунатовські і Гальчинські, Митки, Євтухи, Радієвські, Волковинські, Галузінські, Невіди, Лоєвські, Володієвські, Поповські і Плоскировські, Каричинські-Шелеховські-Хорушки, Лосковські, Козаки-Куриловські, Голодки, Мальчовські, Ярмолинські, Морозовські, Кудієвські, Козяровські, Яблоновські, Михоловські, Петрановські, Васютинські, Степанковські, Сербиновські, Коростовські, Лопатинські, Орлинські, Каришківські, П’ятигорки. Склад і „права” туземної шляхти. Шляхетські повинності.
• Шаргородська шляхта. Екзекуція прав ХVI cт. Селяни, їх землеволодільні права; категорії селян і повинності у ХVI ст. Міщани), Організація управління у Барському старостві ХVІ ст.” (старостинський уряд в ХVI ст., юрисдикція барського старости, міські урядники та ін. Адміністративна влада барського старости, військова організація, колонізаційні повноваження старост. Господарська діяльність – посилення приватноправного характеру, титул староства. Сільське управління; ватамани і громади. Міста),
• „Зміни у ладі Барського староства і доля його в ХVІІ–ХVІІІ ст.” (посилення польсько-шляхетського землеволодіння, повинності державців-поляків, питання про кварту. Козаччина і дідицтво Виговського. Подальша доля староства. Питання про барські королівщини у ХVIII ст., склад староства. Барська шляхта у ХVIII ст.),
• „Організація управління в Барському старостві ХVІІІ ст.” (зміни в організації управління, губернатор і його відомство, полковник і його відомство, суд шляхетський, комісар і староста. Шляхетські околиці: коло, намісник).

"Історія рідного краю", І. Д. Барладин, О. М. Живалов, М. П. Йолтухівський, Ю. Л. Малиновський, 1991 р.

Цікаві фрагменти:

• У 1648 р. в місті жило 5200 мешканців. Населення в основному поділялось на 3 прошарки: 1) патриції (заможні міщани – купці, лихварі, великі землевласники), 2) основне поспільство (ремісники і торгівці), 3) низи (позацехові ремісники, підмайстри, учні, наймити, селяни-втікачі), останні були найчисленнішими.
• Місто було оточене земляним валом, на якому височіла стіна в основному з каменю і лише місцями з дубових або грабових колод. Зовні валу тягся викопаний глибокий рів, що заповнювався водою з Рову. В наш час можна побачити залишки валу з лівого боку на вул. Урицького [тепер це вул. Земляний вал] в її нижній частині. Це тут була межа міста. З півдня і заходу місто було добре захищене широким ставом із заболоченими берегами.
• Про те, як утікали турки з Бару розповідається в легендах, які дійшли до наших днів. В одній з легенд розповідається, що вони були оточені козацькими військами, і тому єдиним місцем, де вони мали можливість вибратись з міста, був став. Поспішно посідали на човни високопоставлені турки і ніби-то з ними був турецький султан. Козаки обстрілювали утікачів і в паніці султан загубив свою корону, яка мала багато золотих та інших дорогоцінних прикрас. І згодом султан посилав своїх представників, просили дозволити їм за велику плату відшукати утоплену в ставу корону і повернути султанові.
• Хоча після розгрому конфедератів Бар був визволений від польських військ, але в 1771 р., коли укладено договір між Росією і Польщею, він був повернений Польщі і залишався в складі Подільського воєводства. Але в 1793 р. в час другого поділу Польщі в складі Правобережної України відійшов до Росії, як повітове місто. В 1797 р. він втратив адміністративне значення і став заштатним містом Могилівського повіту в складі Подільського намісництва.

Барладин І. Д., Йолтуховський М. П. Історія рідного краю: краєзн. нариси про поділ. місто Бар та його околиці в ХІХ – на поч. ХХ ст.: част.2

Анотація:

Видання має розділи „Наш край в першій половині ХІХ ст.”, „Наш край в другій половині ХІХ ст.”, „Наш край на початку ХХ ст.”, „Визначні діячі краю: легендарний народний герой, Юліуш Словацький в нашім краї, визначний математик, Михайло Коцюбинський в Барі”, „Хронологія”.

Бар: [краєзн. вид. до 600-річчя з часу заснування міста, видане в рамках співпраці з пол. містом-побратимом Квідзином]/ Твор. група: І. Бондарчук, С. Навроцький, М. Ялту-хівський, Ю. Телега, А. Чорний, С. Боднарчук, С. Медбрайер, 2001 р.

Цікаві фрагменти:

• Своєрідним є приміщення школи № 4 (до революції – реальне училище). Тут в 1917 р. перебував комітет 7-ї російської армії, військова друкарня. Саме тут вийшла перша газета „Известия военно-революционного комитета 7-й армии”. Згодом тут був механічний технікум, школа-інтернат.
• Серед архітектурних споруд цікавими в Барі є кармелітський монастир (кляштор), руїни фортеці часу Бони. Парафіяльний костел святої Анни, споруджений домініканцями в 1811 році в стилі неоготики називають білим костьолом. Він був добудований в 1908 р. Його високі штилі видно з усіх кінців міста та околиць.

Бар, Вінницька область – 607 років: історія – культура – туризм/ авт. проєкту Олександр Іванов; текст Миколи Йолтуховського, Віталія Волянюка, Марата Каюмова; пер. Олени Кіндзерської, 2008 р.

Анотація:

Видання вміщує план-схему м. Бар із зазначенням пам’яток історії та архітектури – Кармелітського монастиря (1531–1778 рр.), Успенської церкви (1757 р.), Руїн замку (1538–1636 рр.), Костелу Святого Миколая (1906 р.), Будинку реального училища (тепер загальноосвітня школа № 4), розділи „Історична довідка”/ „Histirocal reference”, „Монастир сестер бенедиктинок-місіонерок”/ „Benedictine sisters monastery”, „Свято-Успенська церква”, „Костел Святої Анни”, „Барська фортеця”/ „Bar fortress”, „Барське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів”, „ОАО «Барський машзавод»”, „ТОВ «Пфаннер Бар»”, „Барський хлібозавод”, „Культурно-оздоровчий комплекс «Барселона»”, „ВКФ «Глобус»”.

Бар. Ключ до Східного Поділля: історико-краєзнав. нарис; Bar – klucz wschodniego Podola: historyczno-krajoznawczy zarys/ Бар. міська рада; ред. група: О. Козак, М. Йолтуховський, Є. Меснянкін, О. Бака-лець, С. Навроцький, М. Петрина, Б. Нетупський, Л. Шароватова, І. Лозінський, 2009 р.

Анотація

Видання має розділи „Історичний Бар” – „Географічне положення і природа краю”, „Прадавня історія краю”, „Історія міста”; „Нове життя старого міста” – „Освіта”, „Дитячий садочок № 1 «Берізка»”, „Дитячий садочок № 2 «Сонечко»”, „Дитячий садочок № 3 «Зірочка»”, „Дитячий садочок № 7 «Казка»”, „Дитячий садочок № 8 «Дружба»”, „Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 1”, „Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 2- гімназія”, „Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 3”, „Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 4”, „Барська дитяча музична школа”, „Барський професійний будівельний ліцей”, „Барський гуманітарно-педагогічний коледж ім. Михайла Грушевського”, „Барський автомобільно-дорожній технікум НТУ”, „Культура”, „Культурно-освітнє товариство поляків у Барі”, „Філателія і філателісти”, „Засоби масової інформації”, „ВАТ «Барський машинобудівний завод»”, „ТОВ «Барська швейна фабрика»”, „Барський цех електрозв’язку № 6 ВАТ «Укртелеком»”, „ТОВ «Пфаннер Бар»”, „ДП «Барський спиртовий комбінат»”, „ВАТ «Будівельно-монтажне підприємство № 1»”, „Військова частина А 0853”, „Барський РВ УМВС”, „Спорт”, „Барський оздоровчо-спортивний клуб «Криголам»”, „Клуб спортивних єдиноборств ім. Ю. Барди «Дао»”, „КЗ «Оздоровчий табір „Фортуна”»”; „Слід в історії міста” – „Письменники, життя і творчість яких пов’язані з нашим містом”, „Місцеві автори”, „Художники з нашого краю”, „Роботи місцевих майстрів”, „Герби міста різних історичних періодів”, „Найважливіші події в історії Бара та його околиць”.

Сторожук, А. Подільський Бар та його околиці: історія і сучасність (Події. Особистості. Факти): навч. посіб.: [рекомендовано М-вом освіти і науки України]/ Антоніна Сторожук; ред. Л. М. Слободянюк, 2010

Анотація:

До книги увійшли матеріали досліджень з історії м. Бара та його околиць від найдавніших часів до сьогодення. Чимало цінних відомостей з попередніх століть почерпнуто з праць відомих учених минулого М. Орловського, Є. Сіцінського, В. Антоновича, І. Крип’якевича, М. Яворовського, М. Гру-шевського. Під час роботи над книгою були використані документи ДАВО, матеріали Вінницького краєзнавчого музею, відомості статистичних збірників, документи обласного та районного військкоматів, періодичні видання, свідчення очевидців, енциклопедичні статті. На основі вивченого матеріалу аналізуються й досліджуються факти голодоморів 1925–1926 рр., 1932–1933 рр., 1946–1947 рр., події німецько-радянської війни 1941–1945 рр., зокрема періоду окупації та визволення міста й району від німецько-фашистських загарбників, трагедії єврейських сімей, досягнення Барського краю у сучасній історії незалежної України.

Книга вміщує „Коротку довідку про місто Бар та район”, „Екскурс в історію Бара та його околиць”, „Опис пам’яток історії, мистецтва й архітектури на території Бара та району”, „Додатки”.

Бар: путівник. Маршрут екскурсії. Старовинні фото міста/ Бар. район. б-ка для дітей; авт. Сергій Мірчук; пер. на англ. Катерини Павлін і Дейна Стівса.

Анотація:

Путівник надруковано в рамках проєкту „Фотоісторія рідного міста” за підтримки Британської Ради (програма „Активні громадяни”).

Вміщує розділи „Фортеця ХVI ст.”/ „Fortress”, „Бона Сфорца Д 'Арагона 1494–1557”/ „Bona Sforza D 'Arahona”, „Костел Св. Анни 1811 р.”/ „Roman catholic Church of St. Anne”, „Церква Успіння Пресвятої Богородиці 1757 р.”/ „Orthodox Church of the Assumption”, „Монастир сестер-бенедиктинок поч. ХVIII ст.”/ „Monastery Benedictine sisters”, „Михайло Коцюбинський 1864–1913”/ „Mikhailo Kotsyubynsky”, „Будинок, в якому жив М. Коцюбинський 1863 р.”/ „The house where Michael Kotsyubynsky lied”, „Колишня ринкова площа ХІХ ст.”/ „The old market square”, „Греко-католицька церква ХІХ ст.”/ „Greek catholic church”, „Микола Врублевський 1897–1918”/ „Nicholas Wroblewski”, „Школа № 4 1907 р.”/ „School № 4”, „Школа 2 ХІХ ст.”/ „School № 2”, „Старовина міста”/ „Old buildings of the city”.

Бар в фокусі/ Bar w obiektywie/ Bar in the lens/ Колектив авторів; фото Т. Щерби, М. Ґрайма, М. Ґавроньскі, С. Мірчука, Л. Базая. – Квідзин [Польща]: VEGA Studio Adv. Tomasz Müller, 2018

Анотація:

Фотоальбом з інформаційним викладом за розділами „Місто Бар”/ „Miasto Bar”/ „The Town of Bar”, „Бар – серце Барської Конфедерації”/ „Bar – serce konfederacji barskiej”/ „Bar – heart of the Bar Confederation”, „Згромадження Сестер Бенедиктинок Місіонерок”/ „Zgromadzenie Sióstr Benedyktynek Misjonarek”/ „Missionary Sisters of St. Benedict”, „Дім Польський у Барі”/ „Dom Polski w Barze”/ „The Polish House in Bar”.