Відомий в Барі та далеко за його межами скульптор Володимир Заєць, пішов у вічність на початку листопада 2020 року у 60-річному віці. Він залишив про себе теплі спогади в серцях людей, які його знали, та чимало неординарних експонатів, які вирізняються з-поміж робіт інших майстрів. Його роботи неодноразово вписані до книги рекордів України.
Володимир продумуючи свої ідеї, намагався створити щось таке, чого ще немає в жодному містечку. Наші журналісти проаналізували усі публікації про барського скульптора і готові розповісти про найвідоміші експонати, виготовлені руками Володимира Зайця.
Помаранчева картина
Вперше в інтернет-виданнях ім’я барського митця згадують під час помаранчевої революції у 2005 році. Тоді художник вирішив створити картину, у написанні якої взяли участь 2004 людини з різних регіонів України (крім Східного, бо там не проводилися майдани) та з 7 країн світу. Для цього він розграфив її на квадратики, кожен з яких розмалювала інша людина. Володимир з картиною об’їжджав міста, де відбувалися майдани і пропонував людям розмалювати окремий квадрат. У написанні картині, присвяченій помаранчевій революції, взяли участь і Віктор Ющенко з донькою. Тоді журналісти часто запитували в автора, що сказав Ющенко, коли робив свій штрих. На що він відповідав: «Президент промовив: «Не поцарапайте машину», - згадує художник. – Картина ж лежала на капоті автомобіля».
До реалізації задуму автора тоді також долучилася редакція газети «Барчани», «спадкоємцем» якої є наш сайт БарNews.City. Про це пише видання gazeta.ua.
Під час помаранчевої революції Володимир Заєць приїхав до Києва за 50 грн, які йому виділила редакція газети "Барчани". Узяв із собою полотно, розграфлене на 37 клітинок по вертикалі і 68 по горизонталі. Усім охочим пропонував замалювати по одному квадратику.
У публікації «Володимир Заєць продає картину» за 2006 рік написано:
«Сам Володимир Заєць малює з дитинства.
— Колись заробляв портретами Шевченка, — розповідає. — Потім робив карикатури для місцевої газети. Дружина з мене сміялася — мовляв, малюю чортиків.
Згадує, як батьки, не дуже заможні селяни, купили йому в дитинстві кольорові олівці.
— Що то були за олівці! Цілий скарб. (Від ред.: зітхає)».
Помаранчева картина стала першим експонатом, який увійшов до Книги рекордів України.
У той час він заробляв не малярством, а ремонтами в односельців і вирощуванням городини. Потім, коли його роботи почали продаватися, він почав потроху заробляти своїми скульптурами.
Ще три рекорди
Наступними рекордами стали малюнок завдовжки 120 м, який діти створювали з окремих деталей (2007 р.) та унікальний вказівник біля Барського ліцею транспорту та будівництва (2011 р.), висотою 5 м 70 см. Змайстрував він дороговказ із натурального дерева, обрав найміцніше — дуб, надав форму восьмигранника і причепив 52 вказівники з різними напрямками. Окрім назв країн, міста: Київ, Стамбул, Москва, Таллінн, Вінниця. Є на ньому і жартівливі напрямки - Капцанівка, П’яний кут, Матня.
Зверху - флюгер, де на чотирьох напрямках вирізьблено: «Доля», «Щастя», «Удача», «Любов». Верхівка - шпиль із назвою міста Бар, стилізована під національний тризуб.
П’ятиметрова ложка
У 2013 році Володимир вирізав з дерева п’ятиметрову ложку (5,09 м довжини), яка вміщає в себе 210 л. Аби вона була вологостійкою, майстер просочив дерево киплячою олією. Розписана вона петриківським розписом. Вона також увійшла до Книги рекордів України.
Пам’ятник Тарасу Шевченку з дерева
До його виточування долучилися 9 тисяч людей з 50 країн світу.
Майстер почав його витісувати, залучаючи сусідів, потім учнів та студентів ще у 2011 році, але найбільше «рук» до нього доклали під час Революції Гідності у 2014 році, коли відзначали 200-річчя Тараса Шевченка Володимир привіз скульптуру у Київ на Майдан.
Долучитися до цієї роботи могли усі охочі. Автор розповідав, що стружку зі скульптури люди брали собі на пам’ять. Дерев’яний Шевченко був експонатом музею Революції Гідності. Скульптура Кобзаря створена з цілісного стовбура 200-річної осики заввишки майже два з половиною метри та метр у діаметрі. Вона - 5-й експонат, що увійшов до Книги рекордів України.
Ще трохи робіт
Володимир Заєць – автор більше 150 скульптур, вирізьблених зі стовбурів повалених дерев. Говорив, що часто сам матеріал диктує йому що треба створити. Дерево має якісь обриси, які автор міг розгледіти і доповнити.
Кілька років поспіль він безкоштовно виготовляв манекени для солдатів Операції об’єднаних сил, які на передовій використовують як приманку для ворога.
Вовк і пес
Скульптор створив експонат за мотивами мультфільму «Жив був пес», який стоїть у Києві. Скульптура стала доповненням «Пейзажної алеї».
Також Володимир створив скульптури, що стоять біля БАДТ НТУ, зокрема – козака. Вдома у автора є також різні роботи, що стали прикрасою його двору.
Найменша металева скульптура
У 2018 році ще один експонат потрапив до Книги рекордів України – скульптура Хлопчик-мізинчик.
Над нею митець працював два місяці. Із суцільного дерева він виготовив постамент заввишки два метри. Сама скульптура - з металу. Хлопчик заввишки 4,5 сантиметри. На постаменті стоїть, виготовлений з дерева велетенський чобіт, на халяву якого видирається малюк. Роботу занесли до книги рекордів України в номінації «Найменша металева скульптура».
"Як ми зараз в Європу прагнемо потрапити, так він прагне потрапити ось у цей чобіт і мчати по життю. Малесенький Хлопчик-Мізинчик дуже хоче швидше побачити світ за допомогою чобота-скорохода. Тому долає свій страх і ризикує, бо має ціль і використовує ресурс, поки велетень спить", – прокоментував Володимир Заєць тоді свою роботу.
Різдвяний вертеп
Руками Володимира зайця створені манекени для Різдвяних вертепів, які щорічно ставлять в місті Бар та у Балківській церкві.
Зокрема, його скульптура одного з царів змусила на початку 2020 року приїхати журналістів ТСН, адже хтось в інтернеті виклав припущення, що обличчя героя вертепу схоже на Олега Винника. Сама автор не спростував і не підтвердив цієї версії. Нашому виданню він розповідав, що у нього часто його дерев’яні «герої» схожі на знаменитості, адже коли витісуєш скульптуру, то бачиш певний образ. В цьому році «Олега Винника» вже не знайти у вертепі, адже обличчя героя змінили, намалювавши бороду і пофарбувавши волосся у темний колір.
Ланцюг, довжиною 500 метрів
Ланцюг завдовжки 500 метрів
Із п’ятикопійчаних монет, які вийшли давно з обігу, митець хотів зробити найдовший ланцюг. - На цей рекорд його навів популярний вислів: «Вставити своїх 5 копійок». Оскільки ці монети обезцінюються, ціна металу дорожча, ніж вартість монети, і він вирішив створити такий ланцюжок. Планував його зробити довжиною понад 500 метрів.
Плани, які не здійснилися
У планах скульптора було ще чимало робіт, чимало з яких він не встиг розпочати. В останні свої місяці життя Володимир намагався втілити задум: поставити на «п’яному» куті одну з своїх скульптур. І йому не вистачило кілька днів, щоб дожити до її встановлення, яке не відбулося і досі.
Крім того, митець мріяв зробити в Барі алею скульптур, яка, на його думку, могла б привернути увагу туристів. А ще – створити скульптуру хабарнику, яка б була пересувна. Щотижня люди б в інтернеті голосували за місце, біля якого закладу чи організації вона б мала стояти.
Хотів митець і навчати. Навесні 2020 року він прагнув відкрити гурток, на якому мав навчати усіх охочих дорослих та дітей як робити скульптури з різних матеріалів. Йому навіть дали приміщення на території Барського ліцею №2, з’явилися перші меценати і перші охочі учні. Навчання мало бути безкоштовним. Але через пандемію гурток не розпочав роботу.
Багато планів було у скульптора, але їх здійсненню завадив інсульт, який за лічені дні вирвав з митця життя.
І хоч задуманому Володимира Зайця вже не здійснитися, він увійшов в історію як талановита людина з нестандартними ідеями і добрим серцем. Все життя він прагнув робити все нові і нові цікаві експонати. Любив спілкуватися з людьми, навчати та дивувати їх своїми роботами. Прагнув зробити рідне містечко Бар цікавим та незвичним. Але фінансово його роботи цінували в інших містах. В Барі вони мало продавалися. Чимало його експонатів купували за межами Бару.
Все, що залишається нам – пам’ятати та цінувати те, що залишив після себе скульптор – свої роботи, в яких він вклав свою душу.
