Загальний вигляд міста, 1900 р.

Назад у минуле: Топ-8 видів дозвілля у Барі сто років назад

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Бар - чарівне містечко на Поділлі з багатою історією. Ми погортали підручники, навідалися у архіви та бібліотеки й порозпитували краєзнавців, щоб підібрати для вас топ-8 історій про те, як барчани проводили своє дозвілля сто років назад.

Купання

Сто років назад плесо річки Рів знаходилося у відмінному стані й було популярною місциною для купання барчан. Краєзнавці розповідають про два основні місця: пляж поруч із руїнами Барського замку (у до революційний час) та пляж при в’їзді у місто на місці греблі (після буремних часів).

Тарас Щерба
Тарас Щерба
Тарас Щерба
Плесо річки Рів. Сучасний вигляд

Також раніше активно купалися в урочищі Котова на  Гармаках  та у Шершнях, які користувалися популярністю через прекрасний каскад ставків. Ще одним улюбленим місцем відпочинку був острів посеред річки Рів, який зберігся й до сьогодення. 

До нього можна було дістатися через місточок. Вже значно пізніше, орієнтовно у 1940-х роках у Барі функціонувала  човнова станція на якій можна було взяти за декілька копійок човник, щоб покататися по воді.

Риболовля

У водах чистого водного плеса було чимало різновидів риби, тому цілком очевидним є той факт, що барчани у якості дозвілля любили рибалити. А ще у деяких водоймах міста та району водилися раки. У той час навіть існувала жартівлива приказка: «А у Барі всі прилавки червоніли від раків».

Сучасний Рів також є популярним місцем для риболовлі. Тарас Щерба

Грибництво

Івановецький, Монастирський та Попівський ліси  й урочище Котова, як і сто років назад, є популярними місцями для грибників.

Збір та заготівля лікарських рослин

На Барщині були чималі зарослі іван-чаю, аїру, рум'янку та інших лікарських рослин. Містяни їх збирали, сушили та використовували не лише як чаї, але й за лікарським призначення.

Маївки та виїзди на природу

Урочище Котова та Монастирський ліс були й надалі залишаються улюбленими місцями містян для проведення маївок і виїздів на природу.

Сучасний вигляд урочища "Котова"

Садівництво

Здавна Бар  називали «Яблуневою гілкою Поділля» через рясні сади, де щедро родять яблуні та плодові дерева. Сто років тому на подільських землях вирощували  такі сорти: Пеперівка, Боровинка, Мельба, Яблунія Рання і Блейз-Женева.

Відвідування бібліотек та читання літератури

7 квітня 1899 року у Барі була відкрита міська публічна бібліотека, яку утримували за кошт платників податків міста. Головою розпорядного комітету міської бібліотеки був Афанасій Дворницький. Послуги книгарні були платними. Основна частина фонду складалася з розділу «Словесність». У книгарні були такі періодичні видання: «Киевлянин», «Одесский листок», «Нива», «Мир божий», «Детское чтение». Станом на січень 1902 року бібліотечний фонд мав 923 книги 350-ти найменувань. Книгарня надавала послуги з підписки на 18 періодичних видань.

Ще одну бібілотеку відкрила єврейська громада у 1913 році. Вона налічувала 500 книг на ідиші та івриті. Окрім того, там були російськомовні видання. Періодичні видання, які можна було знайти у той час: «Останні новини», «Час», «Робітничий голос».

Окрім того, у Барі діяла чимала релігійних кількість товариств, котрі випускали свої друковані видання, які називали «газетні листки».

 

Ярмарки

На думку багатьох краєзнавців 100  років назад одним з найбільш популярних видів дозвілля у Барі були ярмарки. Проведення ярмарків  у місті зумовлюється набуттям у 1540 році  Баром Магдебурзького права.  До речі, Вінниця отримала магдебурзьке право у 1640, тобто на 100 років пізніше за наше місто.

Для підтвердження статусу міста потрібно було періодично проводити ярмарки, у  Барі  їх діяло п’ять на постійній основі. Для проведення ярмарку потрібно було отримати спеціальний дозвіл, який видавав польський магістрат. Ярмарки проводилися  на спеціальній площі (базарна не використовувалася, оскільки вона не могла помістити усіх бажаючих). Ярмаркова площа знаходилася на території сучасного стадіону. Торги відбувалися кожної п’ятниці та неділі.

Базарна вулиця, м. Бар, 19 століття

Вже пізніше, у 19 ст. та на початку 20 ст. у Барі проводилося дванадцять ярмарків на рік, базарних днів було 26 по четвергам. Також було 52 торжки по неділях. Тривалість ярмарків була різною: від кількох днів до кількох тижнів.

У 1913 році планувалося провести 16 ярмарків (не враховуючи «базарних» днів).

До речі, відомо, що до Бару на ярмарок приїжджали купці навіть з столиці, не кажучи вже про місцевий округ. Це підкреслює значимість ярмарків у житті нашого міста.

Базари та торгівля

Базарна й торгова площі розташовувалися в районі автовокзалу. Це був центр містечка поруч із яким будувалися житлові будинки. Ринкова площі в місті Бар – була прикладом класичної стилістики та включала в себе: - одно, - двоповерхові кам’яниці (вимуровані будинки), що були оздоблені фронтонами та карнизами. До умовного комплексу входили «торгові доми» купців першої , другої, третьої гільдії. Поруч був «заїжджий двір» з номерами для різного рівня гостей. При дворі функціонував майдан для возів і фаетонів. Головне призначення цього комплексу реалізовувалося у дні проведення ярмарку.

Торгівельний район міста, неподалік від сучасної території автовокзалу, початок 20 ст

Бар міг запропонувати широкий асортимент різних товарів, адже у 1892 році на території міста діяли такі великі підприємства:

  1. Миловарний завод, який був заснований у 1886 році та належав барському міщанину Арону Боруховичу Харитону.
  2. Шкіряний завод. Заснований у 1892 році. Власник – барський міщанин Арон Мошкович Морейніс.
  3. Шкіряний завод. Заснований у 1858 році. Належав барському  міщанину Лейбі Фрідману.
  4. Шкіряний завод . Заснований у 1858 році. Належав барському міщанину Мойші Гільману.
  5. Медоварний завод . Заснований у 1879 році. Належав барській міщанці Песі Шамшоновні Левітовій.
  6. Медоварний завод. Заснований у 1886 році. Належав барській міщанці Шендлі Липівні Кіперман.
  7. Цегляний завод. Заснований у 1840 році. Належав барському міщанину Боруху Розенблату.
  8. Цегляний завод. Заснований у 1840 році. Належав барському міщанину Срулю Авербруху.
  9. Цегляний завод. Заснований у 1850 році. Належав барському міщанину Гершкові Фельбергу.
  10. Цегляний завод. Заснований у 1876 році. Належав барській міщанці Шейні Зельцер.

Окрім того у Барі згідно до статистичних відомостей 1894-1896 року у Барі діяла гуральня (власник купець Х. Канцельсон).

Фірмова барська пляшка для розливу води

Ще у 19 ст. у Барі була фабрика по випуску зельтерської води, власником якої був Страус.

Рекламне оголошення товарної продукції Бронштейна Ш. М., 1913 р.

Значною популярністю користувався склад-магазин сільськогосподарської техніки та реманенту, власником якої був Бронштейн Шломо Мошкович. Фірма була заснована у 1898 році та продавала як вітчизняну , так і імпортну техніку та запчастини до неї.

Євреї-шевці за роботою
Єврейська м’ясна лавка, початок 20 ст
Винопереробний завод, механічна майстерня, початок 20 ст.
 

Власники  усіх вищезгаданих підприємств – євреї. Загалом варто зазначити те, що станом на 1911 рік  конфесійний склад місцевого населення складав: 10 450 (46, 2 % іудеїв), православних і старообрядців – 9052(40 %), римо-католиків – 3106 (13, 7 %). Торгівлею у Барі фактично займалася більша половина єврейського населення.

Карта Бару, зроблена німцями у 1918 році та віддрукована у 1918 році.

Євреї готувалися до базарного дня особливо: кравці прасували одяг для примірок, шевці виставляли найкращі чоботи та черевичкі, кустарі чекали на клієнтів, щоб встановити ділові стосунки.

Бар 1900: Історична канва

У 1900 році Бар поступово перетворювався в промислове місто з розвинутою соціальною інфраструктурою. Піднесенню економіки міста сприяло введення в експлуатацію в серпні 1892 р. залізниці Жмеринка — Могилів-Подільський, на якій була побудована станція Бар (за 5,5 верст від міста). У місті з'явилось велике індустріальне підприємство — цукрозавод, який дав першу продукцію у 1900 році. Населення Бара 1905 року склало 19438 мешканця, для порівняння — у Вінниці було 37801 мешканців.

Будівля цукрового заводу.

Помітні кроки відбулись у розвитку освіти та культури. Ще з 1888 р. діяло міське двокласне училище (нині будинок греко-католицької церкви). У 1906 р. було відкрите реальне училище (тепер СШ № 4), у 1911 р. — приватну гімназію для дівчат (тепер СШ № 2). 

Під час підготовки статті використовувалися матеріали Сергія Навроцького, Михайла Куперштейна, Ігора Лозінського.

 

Коментарі: