БарNews.City разом з місцевим ілюстратором Сергієм Мірчуком розповідає історію заснування міста Бар та захоплення Барського замку. Ми використали матеріали краєзнавця Миколи Йолтуховського з посібника «Історія рідного краю».
Заснування міста Бар
Новий період історії нашого краю розпочався у 1537 року, коли дружина польського короля Сигізмунда І Августа Бона Сфорца викупила місто Рів з прилеглими до нього селами.
Михайло Грушевський в книзі «Барське староство» дає невелику довідку про королеву: «Бона Сфорца – донька міланського герцога Джованні Сфорца, котра була заручена в 25 років своїм родичем, австрійським імператором, в 1518 році з королем Польщі Сигізмундом І, якому тоді було близько 50-ти років».
Придбавши Рів, Бона призначає нового старосту Альберта Старжеховського. Йому вона доручає обрати місце для замку, аби укріпити місцевість і мати можливість відбивати татарські навали.
У 1537 р. королева дала нову назву місту — Бар на честь Барі — свого княжого володіння в Італії, в якому вона народилася.
Місто Рів в ті часи знаходилось на правому березі річки, тобто там, де знаходиться сьогодні село Барські Чемериси. Це місце не мало надійного захисту від нападників, тому Старжеховський, після детального вивчення природних умов місцевості, дійшов до висновку, що набагато надійніше будувати замок на протилежному березі річки Рів.
У 1540 році будівництво фортеці було закінчено. Її оточували подвійні дерев’яні стіни в основному із дубових колод, між стінами для міцності насипали землі. На стінах було 5 башт, 4 – по бокам, п’ята – головна, захищала переїзд через річку, мала великі ворота, над якими височіла часовня, у верхній частині якої був великий дзвін на випадок тривоги.
Розширенню Барського староства перешкоджали часті напади татар. Та починаючи з 1540 року, коли старостою Бара став Бернард Претвич (до 1552), напади татар різко зменшились.
Будівництво кам'яного замку та його захоплення козаками
Наступний староста Герборт сприяв посиленню місцевого (українського) землеволодіння шляхти і бояр. За Герборта 1565 року розпочалось будівництво нової фортеці. Стара, дерев’яна, збудована в часи Бони, стала непридатною, розсувалась. Форма нової фортеці – неправильний чотирикутник з баштами на кутах, довжина 180 кроків, ширина 160 кроків. Будували її з каменю і червоної цегли.
В другій половині XVI століття зростає чисельність польського населення. Староство переходить у керівництво від одного польського гетьмана до другого.
В зв’язку зі зростанням польського та католицького гніту, населення починає виступати проти шляхтичів, розпочинаються козацькі повстання.
У 1636 р. у Бар переніс свою резиденцію гетьман Станіслав Конецпольський. Він почав будівництво нового замку і валів у 1630—1647 рр. на чолі з французьким архітектором де Бопланом. За його планами створено чотирикутну фортецю з чотирма бастіонами, 6 м у висоту. Замок Бар став третьою за величиною (після Камянця і Меджибожа) фортецею Речі Посполитої, й разом із Бердичевим Бар називали «брама польської України». Сьогодні на місці фортеці є парк, оформлений на початку ХХ століття.
У часи повстання 1648—1657 рр. під керівництвом Богдана Хмельницького Бар був одним з важливих об'єктів, за який точилися запеклі бої.
На захоплення Бара Богдан Хмельницький послав полковника Максима Кривоноса з військом. Ще перед приходом Кривоноса в місті сталося повстання жителів, яких довела до цього свавільними здирствами і знущаннями команда шляхтича Броневського. Командир гарнізону Броневський утік з міста. Замість нього сюди послав польський гетьман Потоцький свого сина Андрія, посиливши гарнізон фортеці німецькими найманцями. Польське командування вважало, що місто і фортеця надійно укріплені. Адже коло фортеці теж був глибокий рів, наповнений водою.
Як тільки козаки підійшли до Бару, до них приєдналося багато селян з навколишніх сіл. Кривоносівці спочатку захопили Барські Чемериси, а коли до них підійшли полки Габача і Брацлавця, розпочався штурм міста.
Кривоніс застосував хитрий військовий маневр. Зробив вигляд, що буде наступати на місто із Барських Чемерис через став. На світанку звідси розпочали стріляти гармати, почали спускати на став плоти. Тому польське командування перекинуло на цей напрямок основні сили. Одночасно повстанці запалили гнилу і мокру солому неподалік від стін міста. Бар заволокло хмарами диму. Це викликало паніку. Цим скористалися православні жителі міста, які відчинили браму, і козаки майже без бою увійшли в місто і заволоділи ним.
Але в руках польського командування ще залишилася фортеця, в якій засіли добірні війська і були добре озброєні. Кривоносу вдалося встановити зв’язок з частиною барських міщан, що були в фортеці. При штурмі замку козаки застосовували «московські гуляй-городи» – дерев’яні осадні башти на колесах. Під стіною фортеці вночі зробили підкіп, заклали вибухівку і під час штурму підірвали стіну. В укріпленні виник прохід, в який ринули козаки. Одночасно барські міщани відкрили браму фортеці і спустили мости, чим прискорили перемогу. Фортецю захопили 25 липня 1648 року.
Будівництво Барської залізничної колії
Наприкінці ХІХ століття розпочали будівництво залізниці Жмеринка - Могилів-Подільський. Згідно плану, вона від Пост-Подільського мала йти на Степанки (Першотравневе) і звідти - прямо на Копайгород. Таким чином Бар і Ялтушків залишались далеко від залізниці.
Це сполошило підприємців і купців Барщини. Особливо це схвилювало акціонерне товариство «Барський пісочно-рафінадний цурковий завод» в особі його голови Є.Ашкіназі та купля с. Маранця. Їм довелось вести довготривалі переговори. За деякими данними, вони лиш давши хабаря, домоглися повороту залізниці в напрямку Бару. Внаслідок цього виникла так звана Барська дуга, адже колія, що мала бути рівною, робить велику петлю.
Залізницю ввели в експлуатацію у серпні 1892 року, що сприяло піднесенню економіки імста.
