Він вирішив відбудувати для міста старовинний замок, бо розуміє, що це єдиний об’єкт в Барі, який може дійсно привернути увагу туристів. Чому люди переборюють систему байдужості та відкидають правило «хтось має зробити» і стають активістами, ми дізнавалися у барчанина Ігоря Лозінського. Він також поділився з нами своїми думками щодо роботи місцевої влади.
Ігор Лозінський, 46 років. Громадський активіст. За освітою - інженер-електронік. Мав власний бізнес канцтоварів, потім віддав його в оренду. Любить історію. Засновник Благодійного фонду «Барський замок». Фронтмен рок-гурту «Ф.О.Г»
У 2014 році був мобілізований. Рік проходив службу за своєю військовою спеціальністю начальником відділення зв’язку Барського РВК.
З 2016 року працює адміністратором в Польському домі.
- Ви, в минулому - бізнесмен. Чому вирішили займатися громадською діяльністю?
- Я завжди думав, що все, що людина має надбати для себе особисто, має встигнути це зробити до 40 років. Це - освіта, сім’я, житло, робота. Я встиг: одружився, маю доньку, мав бізнес, побудував будинок, який хотів… І потім, коли стукнуло 45, то зрозумів, що пора вже зробити щось не для себе, а для громади, щось більш масштабне.
- Чим зараз займаєтеся?
- Разом з однодумцями працюю над відбудовою Барського замку.
- Важко просувати свою ініціативу?
- Важко переконувати людей в тому, що можна щось зробити власними силами, не чекаючи влади. Але, сподіваюся, скоро барчани повірять, що реставрація замку - це реальність.
- Чим можна пояснити байдужість барчан?
- Це проблема не зовсім міста, а більше - країни. Люди не довіряють усій владі вцілому. Це проявляється і через байдужість до життя громади. Не цікаве все, що пов’язане з політикою. Люди не приходять на громадські слухання, звіти міського голови, сесії. Навіть місцеві святкові заходи та фестивалі не так багато народу відвідує. І не важливо, чи вони безкоштовні, чи платні. Тотальна байдужість.
Наведу приклад з цьогорічного фестивалю «БарРокКо», коли ввечері дівчина біля сцени травмувала коліно і гурт, який був на сцені, зупинив виступ, до приїзду лікаря. Фестиваль «затягнувся» на 10 хвилин (закінчився він о 23.10). Так вже о 23.03 було 14 дзвінків в поліцію зі скаргами. То це значить, що люди сиділи біля годинника і, з телефоном в руках, дивилися, коли стрілки перейдуть через 23.00, щоб почати вже скаржитися.
Гурто Ф.О.Г на Дні міста Бар
В нас в Барі не так часто проводять фестивалі та інші гучні заходи. Але ми, спершу скаржимося, що нічого не відбувається, а потім - на те, що відбувається.
- Чому немає довіри до міської влади?
- Тут багато причин. Одну я вже сказав – небажання розбиратися самих людей. Але й сама влада робить помилки.
Основний промах влади – малоінформованість громади. На сайті міськради, як на мене, має бути доступна і розгорнута інформація про явку депутатів, про хід сесій, про те, як людина може вплинути на роботу депутата і міської влади в цілому.
Я б взагалі зобов’язав усіх депутатів мати свою сторінку у соцмережі, чи на сайті міської ради на яку б можна було б звертатися. Або оприлюднити їх контактні телефони, щоб людина не шукала десь номер, а зайшла на сайт міськради і там була вся інформація про депутата: номер телефону, коли був на сесії, за що голосував.
Голосування – то окрема тема. Такий пункт як «утримався» треба взагалі відмінити. Я це називаю безхребетність. Що значить утримався? Це ж все одно йде не в «плюс» питанню, а в мінус. Можна ж просто написати – не голосував, якщо питання дійсно спірне.
- Чому депутати, на вашу думку, останнім часом, часто не відвідують сесійні засідання?
- Я часто буваю на сесіях. Зараз, швидше всього, це протидія всім починанням міського голови. Я, зі сторони, так це можу назвати.
- Вони так хочуть зашкодити меру? Але ж питання розглядають простих барчан.
- Так, звісно, вони шкодять нам, простим людям. Бо, замість того, щоб вирішувати важливі для громади питання, вони блокують сесії, рішення відтягуються. Ми ж обирали їх, щоб вони представляли наші інтереси… Сподіваюся, люди це аналізують і зроблять свої висновки на наступних виборах депутатів.
Мені дуже імпонують зібрання козаків на Січі. Тоді збиралася вся Січ і так обговорювалися усі проблеми. Так, можливо, вирішувалося все криком, хто голосніший, але, чути було настрій громади.
У нас же на сесії приходять лише деякі барчани, чиї питання мають вирішуватися. Але право бути присутнім на засіданнях має кожен.
- Можливо, люди не хочуть приходити, бо не мають права впливати на хід сесій? Пам’ятаєте, коли приїжджала заступник голови ОДА і їй депутати не дали висловитися?
- Так, можливо, і це спрацьовує. Тому й кажу, що має бути якийсь ресурс. Де люди мали б змогу поспілкуватися з своїм обранцем. Зараз ми можемо лише в інтернеті в якійсь барській групі «накатати» пост на когось з них, але це не є механізмом впливу.
Відвідування сесії, принаймні, дасть нам уявлення, як працює наша влада. Чи дотримуються обранці своєї передвиборчої програми.
Ми обирали ж їх по програмі, але вони б хоч в тому векторі рухалися, в якому вона написана…
Я б обмежив можливість бути депутатом більше двох каденцій. За 10 років підростають інші покоління. А в нас, в деяких випадках, «депутат» стає пожиттєвим титулом.
- Назвіть найбільші успіхи міської влади цієї каденції.
- Популяризація міста. Це, однозначно, заслуга теперішньої каденції. Це і відродження гончарства, конференції, фестивалі БарРокКо і APPLE BAR.
Культурне життя стало кращим, насичинішим. І це при тому, що у нас один працівник культури.
Збереження пам’яток культури та архітектури.
Місто стало чистим. Вже навіть в приватних секторах на вулицях стоять контейнери, а іноді – по два.
- А промахи влади?
- Перший – інформаційний. Я це вже казав. Але це проблема відсутності відділу. У нас один працівник, в якого, крім сайту, ще багато обов'язків. Для повної роботи має бути відділ комунікації.
Друге – депутати втратили спеціаліста по інвестиційній політиці. Громада його вивчила, виростила фахівця, який зараз успішно працює у Вінниці. Місто дуже програло. Так, зараз у нас є нова працівниця, але вона ще навчається.
Третє – проект «Яблуневий кластер», який депутати заблокували. Нас відкинули від іноземного інвестора.
Четверте – в нас не наповнені відділи (культури, освіти, інформаційний), а деякі взагалі відсутні (соціальний).
Але, найбільший промах – протидія депутатів меру.
- Чому не приєднуються села до Барської ОТГ?
- Думаю, вичікують. Вони будуть тягнути, поки є час.
- Як можна підвищити економічний розвиток міста?
- Тільки залученням інвестора. Створити умови, щоб він прийшов і, щоб місто мало з того вигоду.
- Які це мають бути умови?
- Я не великий аналітик. Думаю, треба нормальні прописані умови, гарантії. Якщо людина вкладає мільйони у виробництво, в навчання людей, обладнання, вона має мати гарантії, що при новій каденції його не виженуть з тієї території.
Крім того, треба прописати соціальний пакет. Щоб він щось залишав місту (щорічний внесок на розвиток громади) і не важливо, чи він добудував і запустив підприємство, чи ні. Щоб потім не стояли приміщення пусткою, як вже є в Барі.
Але ще, у договорі має бути прописано, що крім оренди, на його підприємстві мають працювати й барчани (у якомусь відсотковому співвідношенні).
Але, поки міськрада і депутати не будуть разом нормально працювати, інвестор не зайде.
Щоб був успіх, потрібна командна робота.
- Що можна побудувати на нашій території?
- Замок! Ну, можливо я дуже голосно це сказав. Я сказав це вголос? (Ред.: Сміється). Але я зараз серйозно. Це єдиний реальний об’єкт, який може нам привести туристів. Треба щоб люди зрозуміли, що це не просто хлопчики граються, а що це йде системна робота. Можливо, вони таки це зрозуміють на наступних кроках. Але, для цього треба, щоб депутати виділили 71 тисячу гривень на продовження робіт.
- А з виробництва?
- Напевно, щось з аграрною темою пов'язане. Ми не настільки індустріальний район.
- Як зменшити виїзд людей з міста?
- Це мають пройти зміни в країні. Люди не виїжджають з Бару, бо не хочуть тут жити. Вони виїжджають за кордон, заробляти кошти, а потім повертаються. А це проблема в цілому в державі.
Якщо ж брати молодь, вона не бачить перспектив, щоб залишитися. Тут нема де працювати. Якби мені було років 20-25 і можливість працювати там, де технології розвинуті, я б теж поїхав звідси. Але з перспективою повернутись і створити потім щось в нашому місті.
Я багато поїздив по Україні і світі, місто Бар мені подобається найбільше. До мене приїжджали знайомі з різних українських міст та з-за кордону, їм тут теж подобається. Я їх про це спеціально запитував. Так, є мінуси. Раніше скаржилися, що місто брудне, зараз вже з цим більш-менш нормально.
- Тож будемо чекати змін в державі?
- Ні. Яка б не була влада, барчани самі можуть змінювати місто. Треба бути активними. Якщо повернутися до теми засмічення, то наші комунальники роблять вже все, щоб було чисто. Але ж це люди смітять. Комунальники приберуть вулиці, але не поля, лісосмуги та ліси.
Я часто гуляю з собакою полями, що за ТОВ «Пфаннер-Бар». Там скрізь «гуляють» поліетиленові пакетики. Поки собака бігає, я то намагаюся підзбирувати, але ж всі поля не обійду.
Люди часто не докидують в урни сміття, воно все несе вітром.
Тема пікніків то взагалі окрема. Принести, а ще частіше, привезти пакети з їжею люди можуть, а от прибрати та винести після себе сміття, часто, – ні. В кращому випадку – все це збирають і кладуть на залишки свого вогнища. Це все потім приплавлюється, але не згорає, собачки розпарпують, і всі ті торбинки летять по лісах і полях.
Це – наше виховання, яке починається ще з пеленок.
- Як з цим боротися?
- Власним прикладом вдома, в дитсадках, школах.
Але ми тільки починаємо цивілізовано збувати відходи. Раніше жив біля дитячого садочка і часто на території гуляв з своєю донькою. Так на майданчику не було жодної урни. Кожен тато і мама своїй дитині дає печиво чи цукерки, які вона на прогулянці в садочку їсть. А урни немає.
В 2008 році з делегацією з нашого міста їздив в Польщу. В рамках поїздки відвідали дитячий будинок. Я був приємно вражений. Там маленькі дітки самі вже сортують сміття. Стояли три відеречка з наліпками, де зображувалося що можна кидати в те відеречко. А у нас ще й зараз більшість дорослих не вміють сортувати відходи.
Нещодавно хтось скаржився на стихійні сміттєзвалища, які люди роблять біля їх осель. Здебільшого це самі жителі і роблять. Можливо, хтось ще й довозить. І всі скаржаться на комунальників і на міську владу. Не чекайте що хтось має зробити це за Вас! Це треба, щоб самі люди зібралися і прибрали та облагородили ту територію.
Але, поки не буде цієї свідомості, у нас буде в усьому винна влада, і не важливо яка: теперішня, чи наступна. Бо, щоб влада працювала, саме громада має контролювати і впливати на неї.
