Україна втрачає своїх синів та доньок у війні, яка вже десятий рік триває в нашій країні. І хоч більшість з нас її гостро відчуває лише з 24 лютого 2022 року, вона вже майже десятиліття руйнує життя, плани, відбирає в дітей батьків, в матерів - синів та доньок.
16 березня минає чотири роки, як на війні, під час мінометного обстрілу поблизу хутора Вільний, що входить до складу міста Золоте Попаснянського району Луганської області, загинув навіки 38-річний Руслан Слісаренко, солдат 54-ої окремої механізованої бригади Збройних Сил України, гранатометник, позивний Fox. Тоді в одну мить осиротіли двоє його синів, батьки та дружина втратили найдорожчу людину, а Україна - мужнього захисника та патріота.
Про Руслана розповіла його дружина Юлія на сторінці Барської міської ради.
Народився Руслан Слісаренко 9 жовтня 1981 року в Хмельницькому. По завершені Деражнянської школи №2, з 1997 по 2001 рік навчався в Барському автодорожньому технікумі. Деякий час працював за професією в Деражні, потім - у Києві.
"Ми з Русланом знали один одного, але ближче познайомилися у друзів на весіллі. Зустрічалися 2,5 роки, а в 2005 році одружилися.
Руслан гарно малював, багато читав наукової, біографічної літератури та дуже смачно готував. З ним завжди було цікаво", - згадує дружина Юлія.
У 2006 році в родині народився старший син Назар. А в 2007 році сім'я переїхала жити в Іванівці, де народився молодший син Владислав. Руслан й далі їздив в Київ на роботу, а у 2016 році в вересні підписав контракт на військову службу.
"Сама не зрозуміла, як це сталось, але там він дуже змінився. Змінилося відношення до життя, цінності... Служив він у 54-ій окремій механізованій бригаді збройних сил України. Солдат, гранатометник.
Руслан був люблячим чоловіком і батьком. Не можу повірити, що його не має. Він є, просто немає поруч. У моїй пам'яті, в моєму серці він завжди буде жити, дивлячись на дітей, приїжджаючи додому в Іванівці все наше життя перед очима, все нагадує про нього...
Він прокидався дуже рано, щодня робив каву, будив мене і включав пісню "Ты знаєш, так хочется жить... " Коли він приїхав останній раз додому, мені здається що він відчував, що він вже не повернеться...", - згадує дружина.
16 березня 2019 року, отримавши осколкове поранення в голову, в результаті обстрілу, віддав найцінніше що у нього було - своє життя. Похований Герой 20 березня 2019 року в с. Іванівці.
Слава Україні! Слава Герою!
