Рік тому, 28 квітня 2022 року, загинув мужній, сильний патріот, який захищав Україну з перших днів війни 2014 року. Був учасником АТО, а потім повномасштабної війни, яка його застала також на сході України, але, на жаль, загинув зі своїми побратимами Андрієм Тхаком та Олексієм Кучеруком у районі населених пунктів Гусарівка- Протопопівка, Ізюмського р-ну, Харківської обл.
Про його життя та подвиг пише Барська міська рада.
14 років стояв на захисті України
Сергій Анатолійович Дроздов народився 13 червня 1989 року. Закінчив Барську школу №3, далі навчався в Барському фаховому коледжі транспорту та будівництва, де здобув освіту технік-механік по спеціальності «Експлуатація та ремонт підйомно-транспортних, будівельних і дорожніх машин та обладнання». Випускник 2008 року.
В серпні 2008 заключив контракт про проходження військової служби у в/ч А0853 міста Бар, де і прослужив до останніх днів (14 років).
На роботі його поважали і поважають товариші, колеги. Він був дуже товариський, завжди усім приходив на допомогу.
Коханий чоловік та батько двох діток
З майбутньою дружиною Оксаною познайомився в 2012 році. Одружились в 2013 р. Народили двох чудових діток: Владислава та Соломію.
Захищав Україну з 2014 року
В 2014 році їздив в АТО, в Донецьку та Луганську області. За бойові заслуги має багато відзнак. Планував далі розвиватись у військовій справі. Їздив на курси підвищення кваліфікації, отримав звання молодшого сержанта.
Кожен день розпочинався з «Добрий ранок, рідненькі. Як ви там, моя сімейка?»
«Був дуже доброю людиною,- згадує дружина Оксана, - з золотими руками. Не було такого, щоб він не зміг полагодити або зробити. Ремонт в будинку робив сам. Мав плани на майбутнє, але, на жаль, не встиг втілити в життя. Він завжди все робив для наших дітей, хотів, щоб вони все мали, дуже їх любив. І навіть будучи на війні, переживав за нас.
В січні 2022 року поїхав на ротацію і більше не повернувся. Ми навіть не знали точне його місце знаходження, він постійно говорив,що у нього все добре. І тоді, коли вони поїхали в те пекло, теж нічого не казав, щоб не хвилювались за нього. Але як ніби щось відчував, бо було дивно, як при розмові він часто казав: «Дякую, що ви в мене є».
Кожен день розпочинався з «Добрий ранок, рідненькі. Як ви там, моя сімейка?» і закінчувався «Тримайся, кохана. Сумую за вами. Цьомаю». Обіцяв повернутись живим.
Будучи вдома, весь вільний час приділяв дітям, їм важко без нього, постійно запитують коли тато приїде. Хоч і знають, що татко на небі і звідти оберігає їх. Він хотів, щоб вони були щасливі, і я зроблю для цього все, що в моїх силах. Він буде пишатися нами. Шкода, що війна забирає найкращих, таких більше немає» - розповідає Оксана.
Загинув Сергій Дроздов 28 квітня 2022 року у районі населених пунктів Гусарівка- Протопопівка, Ізюмського р-ну, Харківської обл.
«Не звикай до мене! Я не буду вічно,
Лиш тебе напою мов жива вода.
Та сьогодні смерті я дивлюсь у вічі,
Аби на Вкраїну не прийшла біда.
Не звикай до мене! Я - твоя лиш мрія,
Кулею у серці пролечу наскрізь,
У холодні ночі я тебе зігрію,
Буду твоїм сонцем сяяти вгорі.
Не звикай до мене! Я - всього лиш вітер,
Що багаття вражі у степу гасив,
Та, як засумуєш - слізки твої витру,
Сизокрилим птахом прилечу у сни.
Не звикай до мене! Я - всього лиш птаха,
Що за небокраєм спалахом зника.
Та, як раптом, Рідна, стрінешся зі страхом –
Я безмовно мовлю: "Ось моя рука!".
Не звикай до мене! Хоч я й буду вічно –
Променем із неба, в музиці дощів.
Запали, Кохана, на могилці свічку
І залиш для мене місце у душі»...
Вічна пам’ять та слава Герою!
