Сильні забої, переломи, кровотечі, висока температура, сильний головний біль та підозра на інсульт, втрата свідомості, алкогольне сп'яніння, депресивні стани, стрімкі пологи… Перші, хто зазвичай людям приходять на допомогу - бригада екстреної медичної допомоги. Це - універсальні бійці, які виїжджають на найрізноманітніші виклики у будь-який час доби, іноді ще й вислуховуючи в свою адресу негатив, але вони ні на кого не ображаються, продовжуючи виконувати свою роботу - рятувати життя.
27 травня світ відзначає День працівників екстреної медичної допомоги. Наші журналісти поспілкувалися з Іриною Мельник - завідувачкою відділення екстреної медичної допомоги в м.Бар, а також Андрієм Осіповим, старшим фельдшером.
Обоє медичні працівники мають значний стаж роботи. Ірину знають ледь не усі місцеві жінки, які народжували у Барському пологовому, адже вона багато років пропрацювала тут лікарем акушер-гінекологом. Тепер лікарка перекваліфікувалася і присвятила себе роботі у "швидкій":
- З дитинства мріяла рятували людей, надавати їм допомогу. Зараз ця мрія здійснилася у повній мірі. Так, це відповідальна робота, але воно того варте.
Андрій до роботи в Барі, працював у Вінницькому відділенні екстреної медичної допомоги. Теж мріяв про це з дитинства, хоча ніхто в родині не працює в цьому напрямку.
Скільки у відділенні працівників і як відбуваються виклики
Барське відділення екстреної медичної допомоги філії Жмеринська станція ЕМД налічує 34 працівники, з яких три лікаря, 14 фельдшерів, 4 диспетчера, інші - водії.
Працює тут три виїзних бригади у чотири зміни, в кожній з яких 2-3 людини. Залежно від зміни, бригада складається з лікаря, водія та фельдшера, або лише фельдшера і водія. Графік роботи - по 12 годин (з 8.00 до 20.00 або навпаки).
Виклик надходить до Вінницького диспетчера, який зв'язується з найближчим відділенням екстреної медичної допомоги, що безпосередньо направляє карету швидкої допомоги на місце події. Крім того, диспетчер з'ясовує що сталося, де, і скільки приблизно постраждалих. Не виїжджають лише на легкі виклики, якщо подія відбулася вдень, коли працюють сімейні лікарі. Тоді диспетчер направляє виклик на сімейну медицину.
За день відділення обслуговує в середньому 12-19 викликів, але буває й більше. На початку пандемії бригади не встигали повертатися, а їздили з виклику на виклик, якщо пацієнт не потребував госпіталізації.
- Тоді викликів було дуже багато. Люди боялися будь-яких симптомів. Але найчастіше викликали "швидку" до дітей з підвищенням температури. З часом дзвінків стало трохи менше, а на початку повномасштабної війни, знову збільшилася їх кількість. В основному викликали нас до дітей з сімей переселенців. Люди приїжджали в громаду хворі, адже це була зима, холодно, деякі довгий час сиділи у підвалах ще й серед великої кількості людей. Крім застудних та вірусних захворювань були часті випадки неврозів, серцевих нападів. Зараз стало трохи менше.
Що найбільше подобається працівникам невідкладної допомоги в їх роботі
Як і в інших професіях, тут також потрібно любити свою роботу. У Барському відділенні зібралися спеціалісти, які живуть своєю професією, тому для них найбільша радість - коли вони встигли допомогти, а найбільша похвала - коли люди дякують їм за роботу.
Найважче у роботі
Обоє наші співрозмовники зазначили, що найстрашнішим у роботі працівників екстреної медичної допомоги є ДТП, особливо в нічний час.
- Ніколи точно не знаєш в якому стані там люди, а також скільки їх. Людина, що викликає швидку далеко не завжди володіє повною інформацією і каже те, що бачить. Бувають випадки, коли повідомляють, що потерпілих двоє, а їх набагато більше. Людей може викинути з автівки і вони лежать десь обабіч дороги в кущах. Тому бригада має обстежити усю прилеглу територію. Коли поранених багато і усі мають різні ступені травмування, треба швидко виявити найкритичніший випадок і надати цій людині допомогу в першу чергу. Для цього проводиться, так зване сортування. Якщо лікар чи фельдшер бачить, що не справиться, він має надавати допомогу найкритичнішому потерпілому і викликати на допомогу ще бригаду, - розповідає Ірина Мельник. - А буває навпаки: кажуть, що потерпілих багато, а там легкі травми. Все залежить від ситуації.
Ще одним неприємним моментом роботи є фальшиві виклики.
- Поступає виклик, що там велика загроза, а коли приїжджаємо - немає ніде нікого і номер, що телефонував поза зоною досяжності. І прикро навіть не те, що бригада приїхала впусту, а що в цей час інша людина може потребувати допомоги, а вільного автомобіля немає, - розповідає завідувачка.
Бригади працюють з планшетами, на які поступають виклики. Але не завжди працівники можуть знайти потерпілого швидко. Люди часто вказують старі назви вулиць, яких по карті важко знайти, а назустріч “швидкій” ніхто не хоче виходити:
- По місту в нас всі водії добре орієнтуються, а от в деяких селах знайти адресу дуже важко. На наше прохання вийти на зустріч, люди, що поруч з хворим, часто відмовляються, хоча це набагато б пришвидшило час нашого приїзду.
Найпоширеніші виклики
Найчастіше люди викликають “швидку” з підозрою на інсульт та загострення інших серцево-судинних захворювань, висока температура у дітей, кровотечі, вивихи, шлунково-кишкові болі, психічні розлади, алергічні реакції, до людей з алкогольним сп’янінням.
З початком війни, на щастя, зменшилися випадки утоплення через заборону купання.
Коли необхідно викликати “швидку”
Деякі люди викликають бригаду, як тільки побачили щось не те в стані здоров’я оточуючого або свого, а деякі - вже коли стан дуже критичний. Тому варто пам’ятати ті симптоми, коли необхідно набирати номер “103”:
- порушення мови (підозра на інсульт),
- пекучий біль у грудях
- температура у дітей вище 38°C, яка не знижується після ліків протягом тривалого часу,
- задишка 30 дих/хв та сатурація менше 95%,
- нудота, блювання, діарея, які не вдається зупинити самостійно,
- зміни психічного стану: сплутаність чи втрата свідомості, млявість.
- високий тиск, який не вдається знизити протягом тривалого часу,
- Важкі травми (опіки, переломи, тощо)
- Ушкодження при надзвичайних ситуаціх
- Отруєння та укуси тварин і комах
- Порушення перебігу вагітності
- Ураження струмом, теплові удари, асфіксії, тощо
- Гострий біль у грудях, животі
- Гострі психічні розлади тощо.
Курйозні випадки
Як і в кожній роботі, в працівників екстреної медичної допомоги трапляються випадки, коли, як то кажуть, і смішно і не дуже. А виклики бувають дуже різні. Заввідділом Ірина Мельник розповідає, що іноді бригади стикаються з ситуаціями, які з однієї сторони кумедні, з іншого - більше схожі на напівфальшиві виклики. Так одна жінка з дальнього села викликала “швидку”. Як потім виявилося, причина була в тому, що її чоловік не привітав з Днем Валентина і вона дуже знервувала. Тоді жінці дали заспокійливе і поїхали. Бувають випаки, коли кажуть, що людина без свідомості, дихання майже немає, а приїжджаєш, а вона сидить на дивані і п’є чай. Буває люди пенсійного віку викликають бригаду, бо в них поламався тонометр, а потрібно на ніч виміряти тиск.
Тому працівники екстреної медичної допомоги просять людей не брехати, а розповідати ситуацію як є, щоб можна було правильно оцінити її і тоді допомога буде ще швидшою. До того ж слід правильно оцінити стан самопочуття і пам’ятати, що десь можливо є інша людина, якій дійсно погано, але бригада до неї не встигне доїхати, бо зараз всі на викликах. З іншої сторони - не слід ігнорувати серйозні симптоми, бо це може коштувати життя.
