Україна житиме, поки житиме народ, доки лунатиме українська мова і дзвенітимуть дитячі голоси. В День Незалежності України про справжніх українців - трудящих патріотів, багатодітну сім'ю з села Окладне Барської громади, та зокрема про главу великого сімейства - електромонтера розподільчих мереж, як про свого колегу написало АТ "Вінницяобленерго".
Володимир Маліцький - багатодітний татусь, волонтер, електромонтер розподільчих мереж IV групи допуску Барської дільниці Жмеринських ЕМ. З 2014 до 2019 року їздив у гарячі точки та возив нашим захисникам гуманітарні вантажі: продукти та речі, що військовим тоді було потрібно. Не раз бував у гарячих точках: під Мар’їнкою, Авдіївкою, Пєсках, під Світлодарською дугою:
"Тоді, каже, волонтерство для нього було системним явищем. Зараз більш дистанційно і точково", - пишуть його колеги на своїй сторінці у Facebook.
Вдома його чекали дружина Олена та семеро дітей. Але не просто чекали, а активно допомагали у зборі вантажів.
Фото: Зі сторінки Володимира Маліцького
Після початку повномасштабної війни родина Маліцьких продовжила допомагати військовим. За кілька днів до повномасштабного вторгнення Володимир чітко знав, що воно буде і навіть приготувався:
– Разом з дружиною наробили запасів городини, борошна, м’яса. І все це дійсно пригодилося у найперші ж дні. Так вийшло, що через наш район переправлялися в сторону Київщини бійці з Чернігівщини, йшли звільняти від стерв'ятників Ірпінь, Бучу та інші окуповані там міста і села. Тож, майже 4 доби було чим годувати наших Захисників, ще й на дорогу було що дати. Ось така історія, - розповів Володимир.
Навіть найменші вже беруть участь у волонтерстві:
– Вони у нас працьовиті, але головне, щоб були гарними людьми. Минулої осені та зими разом з нами вечорами робили парафінові свічки для наших Захисників. І все це залюбки, ніхто не заставляв, бо наші діти знають, якою ціною дістається свобода і воля рідної країни та завдяки кому ми сьогодні маємо змогу жити і бути, - каже Володимир.
Усіх в родині Маліцьких дітей семеро: старшій Марії – 24 роки, Назару – 16, Сашкові – 14, Максиму – 11, Софійці - 10, Ярославці – 7, а найменшенькому Яну - 5 рочків. "Маленька моя родина - копія величної моєї держави", - так говорить про свою сім'ю волонтер.
Фото: Зі сторінки АТ "Вінницяобленерго"
День Незалежності Маліцькі зустріли за працею, хоч Володимир зараз і у відпустці.
– Біля своєї садиби, яку маємо живучи у селі, завжди є робота. От зараз, наприклад, картопляний сезон, тому всі майже на городі, врожай славний вродив. Святкувати будемо, коли справді станемо незалежними і вільними від ворога, який нині розпинає нашу землю. Хочеться, щоб не лише мої діти, а усі українські - не знали рабства. Щоб наша країна перемогла, щоб стала міцною, розвинутою, безпечною для життя. Щоб держава дбала про дітей, взагалі про людей, адже головна цінність країни – це людина, доросла вона чи маленька. Країна – це люди! Я за вільну Україну, надійно захищену в усіх сенсах, за гідні умови життя у ній, - поділився роздумами про сьогодення і майбутнє глава родини.
