Першими на війну пішли добровольці, ті, хто найдужче любили Україну, які відчували, що не можуть допустити, щоб ворог її знищив, знищив їх рідних та їх землі. Але, на жаль, саме серед цих людей дуже багато втрат. Тепер ми лише можемо згадувати та берегти про них пам'ять. Одним з таких патріотів та захисників був Олег Кочневський - мужній воїн, який зовсім не довго, але усім серцем захищав нашу країну від ворога. Про його життя пише Барська міська рада.
Олег Георгійович Кочневський народився 25 березня 1995 року в с. Бригидівка Барського району в багатодітній сім’ї, у якій народились і виховувались 5 синів та 7 доньок. Він був наймолодшим з них.
Після закінчення Ялтушківської школи, відслужив строкову службу в армії. А потім підписав контракт і залишився на службі. Близько двох років відслужив у Дніпропетровську, потім - у Вороновиці. Після розірвання контракту, повернувся додому, працював на різних роботах.
Олег твердо вирішив, що він має захищати свою землю, своїх рідних
Мав багато планів та задумів, прагнув будувати своє життя. Але злочинний напад на його рідну Україну зламав все. Олег твердо вирішив, що він має захищати свою землю, своїх рідних.
«Він дуже хотів йти на фронт. Збирав необхідні речі, настрій був рішучий, навіть якийсь піднесений, здавалось, що він збирається на весілля, а не на війну. Ми усі плакали, відмовляли, а він лише посміхався. Військкомату не давав «дихати» - згадує матір Героя Ада Михайлівна. – Йому сказали сидіти вдома та чекати телефонного дзвінка. Так він що б не робив, куди б не йшов, телефон не випускав з рук. Коли йому подзвонили, він попутками поїхав до Бару аби отримати повістку. Повернувся додому зі словами, що його нарешті забирають. Це була наша остання зустріч, більше я його живим не бачила…».
Олег загинув від мінно-вибухового поранення
Третього серпня 2022 року Олег пішов на захист України, й одразу на передову. В цьому ж місяці, на Донеччині, Олег отримав дуже важке мінно-вибухове поранення. Першу допомогу йому надали у м. Славіно, звідти доправили до Дніпропетровської лікарні, далі - до Вінницького госпіталю, де наш Герой спільно з медиками ще 16 днів боровся за своє життя. Але одержані травми не залишили Олегу та лікарям жодного шансу…
29 серпня 2022 року Олег приєднався до лав небесного війська.
Не судилося йому повоювати, як він хотів, до Перемоги. Не судилося нищити і знищити клятого ворога. За нього це роблять побратими. Це роблять і двоє братів та племінник Героя, які продовжують і сьогодні стояти на захисті України, на захисті усіх нас. Це – сім’я не тільки загиблого Героя, це – сім’я і живих Героїв. І ми віримо, що вони здобудуть Перемогу, про яку так мріяв Олег! А в наших серцях вічно житиме пам’ять про воїна Олега Кочневського!
