Усікновення глави Івана Предтечі (Івана Хрестителя) щороку відзначають 11 вересня. Віряни ПЦУ та греко-католицької церкви, які з 1 вересня перейшли на новий календар, цього свята у 2023 році не відзначатимуть, адже воно тепер за календарем 29 серпня. Всі, хто залишився відзначати свята за старим стилем, в цей день мають велике свято, хоч воно і не входить у 12 найбільших свят (двонадесятих).
Історія свята
Незабаром після хрещення Господнього Івана Хрестителя ув'язнив галилейський цар Ірод. Цар Ірод Антипа був сином того самого Ірода Великого, який убив 14 тисяч вифлеємських немовлят після народження Ісуса Христа.
Іоан викривав царя Ірода в тому, що він за життя свого брата Филипа, одружився з його дружиною, Іродіадою. Іродіада розлютилася і озлобилася за це на Іоана і просила Ірода вбити його. Та Ірод не погоджувався на це, через те що вважав Івана за великого пророка і боявся народу, але, щоб догодити дружині, кинув Іоана у в'язницю. Іродіада не вдовольнилася цим, тим більше що сам Ірод прислухався до настанов Іоана і в багатьох випадках чинив згідно з його словами.
Минув майже рік. Коли Ірод святкував день народження, то влаштував бенкет для своїх вельмож, тисячників і старійшин галилейських. На бенкет прийшла дочка Іродіади (пасербниця Ірода) Саломія і стала вона танцювати, і догодила Іродові та тим, хто був на бенкеті, і так сильно, що Ірод сказав до неї: «Проси у мене чого хочеш», і клявся що віддасть їй навіть до половини свого царства.
Тоді вона вийшла і запитала у своєї матері, чого просити в Ірода? Іродіада відповіла: «Голову Іоана Хрестителя». Саломія швидко повернулась до Ірода і сказала: «Я бажаю, щоб ти мені зараз подав голову Іоана Хрестителя на таці».
Ірод засмутився, але не міг при гостях порушити клятву; і він послав воїна до в'язниці щоб відсікти голову Іоанові. Воїн, виконавши наказ царя, приніс на таці голову Іоана Хрестителя і віддав Саломії, а Саломія віднесла своїй матері Іродіаді.
Коли почули про це ученики Івана Хрестителя, прийшли, взяли тіло його і поховали.
Життя Івана Хрестителя
Про народження Івана Хрестителя відомо лише з Євангелія від Луки. Пророк Іван Хреститель був сином священника Захарії і праведної Єлизавети (Лк. 1:5) — родички Пресвятої Богородиці. І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи заповіді й постанови Господні. Але дітей не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку обоє похилого. Під час черги служіння Захарії у Єрусалимському Храмі йому випала служба жертвувати кадила на вівтарі, що відбувалося двічі на день (за жеребом визначались різні завдання священників у святині). Вівтар кадила був у «святилищі», куди мали входити тільки священники. Архангел Гавриїл був посланий Богом сповістити йому про народження сина. Архангел став поруч кадильного жертовника і сказав: «Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван» (Лк. 1:13). Ім'я Іван тоді означало — Ягве був милостивий. Захарія не повірив ангелові і за це був покараний німотою, аж до того дня поки це не здійснилось.
Євангеліст Лука паралельно оповідає і Благовіщення Пресвятої Богородиці (Лк. 1:26–38). Пресвята Богородиця дізналася з уст ангела про вагітність Єлизавети і пустилася в дорогу, щоб відвідати родичку. Марія пішла у «...гірську околицю, в місто Юди» (Лк. 1:39). Церковне передання каже, що це сучасне селище Ейн-Керем, розташоване близько 7 км на південний захід від Єрусалима. Єлизавета зустріла Марію словами:
«Коли ж Єлизавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлизавета наповнилась Духом Святим, і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї! І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?» (Лк. 1:41–43).
Марія перебувала у Єлизавети три місяці, аж до народження Івана Хрестителя. Не відомо, чи вона залишилася в домі при народженні. І от у благочестивого подружжя народився син, якого вони випросили у молитвах.
Іоан Хреститель народився неподалік Єрусалима в містечку Ютта. На восьмий день, як приписував закон, треба було обрізувати новонародженого та дати йому ім'я. Над іменем вийшла суперечка. Як правило давали ім'я діда, щоб продовжити родову ознаку. Однак зважаючи на похилий вік батька, хотіли назвати новонародженого його ім'ям — Захарія.
Тільки Єлизавета не погоджувалась. Хотіла назвати Іван і знала чому. Постанову матері могла змінити тільки постанова батька. Німий Захарія попросив воскову табличку: «Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались. І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!» (Лк. 1:63–64). Захарія заговорив і благословив Бога і знак доказу і очищення його, даний ангелом, виконав своє завдання.
За милістю Божою Іван вижив, коли тисячі немовлят вбили у Вифлеємі та його околицях. Про подальше життя Івана Хрестителя нічого достеменно не відомо. Євангеліст Лука, пропустивши юнацькі роки Івана, робить крок уперед, лише кажучи: «Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до свого об'явлення Ізраїлеві» (Лк. 1:80).
