Нашу землячку Анну Гвоздяр, яка була директоркою Фонду Сергія Притули, призначили заступницею Міністра з питань стратегічних галузей промисловості, про це повідомив Сергій Притула.
"Нам було легко знайти спільну мову, позаяк, обоє займались волонтерством з 2014-го року. Я більше займався забезпеченням підрозділів, Аня – допомогою пораненим бійцям, сім’ям загиблих…
Спрацювались в період першого локдауну, коли ковід постукав в двері і ми займались забезпеченням лікарень та наших медиків. А потім, коли зрозуміли, що наша синергія може давати хороший результат, вирішили створити фонд
Тоді у липні 2020 року нас було всього троє: бухгалтер Майя, директор Аня, засновник Сергій.
Я забезпечував донати, Анничка шукала, кому на ці кошти ми можемо найбільш ефективно допомогти. Так ми почали працювати над проектами по підтримці людей з інвалідністю, з дітками з аутизмом, які потребували реабілітації та соціалізації, допомагали центрам реабілітації онкохворих дітей та дітей із синдромом Дауна, робили ремонти у інтернатах та забезпечували їх необхідним обладнанням для комфорту вихованців, допомагали молодіжним середовищам перетворювати пустирі у зони активного відпочинку та занять спортом…
Ми закривали по 3-4 проекти на місяць і дуже тішились, коли 19 грудня 2021 року під час публічного звіту про діяльність фонду, змогли відзвітувати нашим донорам про 6,5 млн грн зібраних за 1,5 роки існування фонду та десятки успішних проектів, які відбулись. І в основі яких було слово «ГІДНІСТЬ».
Оскільки я і так займався військовим волонтерством, то фонд був заточений під справи не мілітарного характеру. Проте…
24 лютого 2022 року все різко змінилось.
Фонд став на військові рейки і перетворився на одного з флагманів допомоги українському Війську.
В мегакороткий термін нам вдалося вибудувати структуру, на формування якої у декого йшли роки. Це б не трапилось, якби не стратегічне бачення Анички, якби не її феноменальна працездатність, якби не її впертість, якби не її комунікаційні здібності.
Порушивши мою вказівку залишатись в Барі на Вінничині, повернулась до Києва в розпал боїв за столицю і занурилась у впорядкування справ з хаосу до системності...
Аничка координувала роботу обох напрямів діяльності фонду: і мілітарного, і гуманітарного.
У нашої директорки від дня повномасштабного вторгнення не було ЖОДНОГО вихідного дня. Я дуже боявся, щоб вона не вигоріла. Я просив, часом, не приходити на роботу, більше делегувати повноважень.
Аня посміхалась, делегувала, але все одно залишалась на зв’язку і менеджерила процеси. Навіть коли занедужала, навіть коли у відрядженнях закордоном.
Сталь! Криця! Моща!!!
Це її підпис стоїть під угодою про передачу супутника ГУРу.
Це її дипломатичні здібності та чудова англійська пробивали нам бюрократичні стіни закордоном.
Це її плече було поряд зі мною на слуханнях в Конгресі США.
Це її заслуга, що усі 5,65 млрд.грн, які фонд акумулював з часу повномасштабного вторгнення, були витрачені з максимальною ефективністю!".
