Війна нещадно забирає життя наших Героїв, вбиває цивільних, руйнує міста та села. Вона забирає найдорожче - людей та залишає сиротами дітей. Наші воїни стоять на захисті країни і кожного з нас, іноді ціною власного життя. А потім від них залишається лише пам'ять і купка речей. І принаймні цю пам'ять ми повинні зберігати завжди, скільки не пройшло б часу!
Рік тому, 18 жовтня 2022 року, серце нашого захисника, старшого солдата, водія-електрика радіолокаційної станції Івана Воронюка не витримало нелюдської напруги воєнних днів і зупинилось. Він пішов на захист України добровольцем навесні того ж року. Про його життя пише Барська міська рада.
Воронюк Іван Іванович народився 30 жовтня 1969 року в с. Мигалівці Барського району. Там і проживав. Мав молодших брата та сестру.
Навчався в Барській школі-інтернат. Займався боксом, вільною боротьбою, постійно їздив на різні змагання, де неодноразово займав призові місця.
У 1987 році отримав кваліфікацію електромонтера другого розряду. Того ж року йому присвоїли перший спортивний розряд по вільній боротьбі.
Після закінчення школи служив строкову службу в армії. Там, у 1988 році, отримав кваліфікацію електрогазозварювальника, а наступного року - електромонтера V розряду. Після служби в армії пішов працювати. Був на різних роботах.
Сім'я
У 1990 році зустрів майбутню дружину, а через два роки закохані одружились. У 1994 році народилась перша донька Лілія, а у 1999 році - донька Ярослава:
«Він був дуже веселим та добрим. Усі його любили, поважали, - розповідає донька Лілія. - Нас з сестрою дуже любив. Одного разу пригадую був випадок, коли я маленькою образилась на тата та сказала, що молодшу сестричку він любить більше, ніж мене. Я тоді побачила сльози на його очах… Він сів біля мене та сказав що любить нас однаково! Сина мого, свого онука, обожнював. Нічого для нього не шкодував».
Повномасштабна війна
Після повномасштабного вторгнення весною пішов добровольцем на захист Батьківщини.
У вересні на декілька днів приїздив у відпустку побачити рідних. Це була остання їх зустріч…
Перебував у зоні бойових дій. На собі відчув все страхіття війни. А 18 жовтня 2022 року його серце зупинилося. Це одна біль і ще одна втрата, яка ніколи не загоїться повністю.
