Війна безпосередньо зачепила дуже багато сімей. Батьки, чоловіки, сини, брати, інші близькі люди стали на захист своїх сімей, своєї землі, своєї України. Вони не шкодували і не шкодують самих себе, лиш би вигнати проклятого ворога, забезпечити нашим людям мирне життя. На жаль, частина з них більше ніколи не повернуться додому. Це жорстока війна їх забрала, вбила, залишивши сиротами дітей, батьків, дружин. Рік тому вона забрала життя нашого земляка Віктора Кульчицького, залишивши навіки в душах його рідних пустку та біль.
Про життя Героя пише Барська міська рада.
Віктор Михайлович Кульчицький народився 10 травня 1978 року в с. Сеферівка Барського району. Мав старшого брата Олександра. Закінчив Сеферівську загальноосвітню школу, вступив до Кузьминецького сільськогосподарського ліцею на тракториста-комбайнера. Відслужив строкову службу в армії. Був оператором-навідником. Після армії працював в місцевому колгоспі.
Після реформування колгоспів пішов працювати електриком та старшим кочегаром у Сеферівську школу.
Був чудовим батьком та чоловіком
З майбутньою дружиною Юлею познайомився, коли вона ще була восьмикласницею. В 2003 році одружились. В 2004 народився син Володимир. В 2010 році народилась донечка Тетяна. Був дуже гарним та дбайливим батьком. Вправним господарем та люблячим чоловіком.
«Він дуже хотів бджіл. Десь взяв старий вулик, знайшов перший рій. Далі вже почав сам вулики робити» – пригадує дружина.
Захищав Україну з 2014 року
В травні 2014 року Віктор став учасником АТО, боронив Батьківщину. Воював в Луганській області рік і два місяці.
«Одного разу він бачив, як на мосту одержав важке наскрізне поранення їх комбат. Разом з побратимами намагався йому допомогти, але травми були несумісні з життям. Тоді ж Віктор отримав контузію. Довго про це мовчав, аж через декілька років розповів мені та зізнався, що не може забути тих очей… Це було дуже страшно…»
Після повномасштабного вторгнення рашистів Віктор в той же день сказав дружині збирати йому речі, а 3 березня 2022 року знову пішов захищати свою рідну землю.
Воював на Миколаївщині, Херсонщині, Донеччині. Був оператором-навідником за своєю ще армійською спеціальністю.
Брав участь у звільненні населених пунктів Херсонської області. Скрізь проявляв себе, як вмілий захисник, мужній і відважний воїн. Нерідко потрапляв в саме пекло війни.
Загинув під час виконання бойового завдання
«Постійно мені повторював, що я сильна та все витримаю. Ніби відчував, що його більше не буде біля мене…».
2 грудня 2022 року Віктор Кульчицький загинув. Загинув, як справжній Герой. Не доживши, не здійснивши… Не доробивши… Не побачивши Перемоги, у яку так вірив, заради якої не пошкодував свого життя.
Він захищатиме нас з небес. А на землі завжди житиме в серцях і пам’яті своїх рідних та близьких, всіх українців, заради яких Віктор Михайлович Кульчицький віддав своє життя.
Вічна пам’ять і слава Герою!
