Минув рік, як війна забрала молоде життя нашого захисника та Героя Олега Шуригіна. У нього залишився маленький син, який запам'ятає тата лише на фото, адже ще зовсім малий. Залишилася кохана дружина, з якою тільки почали будувати сімейне життя, що мало б бути щасливим та довгим. Лишилися батьки, для яких пекельним болем досі є думки про те, що їх син більше ніколи не повернеться. Про життя Олега пише Барська міська рада.
Олег Анатолійович Шуригін народився 7 січня 1995 року в с. Степанки Барського району.
Дитинство та шкільні роки Олега пройшли в рідному селі. Після закінчення 8 класів місцевої школи вступив до Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського. Провчившись два роки, вступив далі до будівельного ліцею. Відслужив строкову службу в армії.
Працював охоронником в м. Київ на будівництві, в м. Жмеринка на приватних підприємствах.
Олег був чемним, кмітливим, відповідальним хлопцем із неабиякою тягою до знань і саморозвитку. «Був розумним, дуже спокійним, дисциплінованим. Компанійським та веселим. Мені завжди допомагав по господарству. Мріяв вступити на юридичний факультет. Постійно читав та вчив закони. Казав, що після повернення з війни, обов’язково втілить свою мрію у реальність. Не судилось…» - згадує мати Героя Марія Михайлівна.
У м. Жмеринка Олег зустрів своє кохання, свою долю, свою Катерину. 26 березня 2020 року у них народився син Богдан, в якому щасливі батьки душі не чули. Їх було троє і вони були щасливі. Любов, тепло, взаєморозуміння і повага завжди панували у їхньому домі. Вони мріяли, будували плани. Ще стільки всього хотіли разом зробити. Але прийшла повномасштабна війна.
Олег був справжнім Патріотом. Тому у важкий для країни час обрав шлях Воїна, Захисника. 8 березня 2022 року він став на захист України. Місяць проходив навчання в Черкаській області. Далі його направили на Авдіївський напрямок. В квітні отримав поранення, та, пройшовши лікування, одразу повернувся на передову.
Після другого поранення його на два дні відпустили додому. Тоді Олега рідні бачили востаннє.
Він був сильним, відважним і мужнім бійцем, але ворог – безжальний і підступний. 19 грудня 2022 року Олег Шуригін загинув. Захисник до останнього свого життєвого подиху боровся за мир, за вільну Україну, за свою сім’ю і рідних, за всіх нас, за можливість побачити та обійняти свого сина.
Він мав би жити, працювати, радіти кожному дню, ростити сина, бути опорою та підтримкою для рідних, але кривава війна розтоптала всі плани, обірвала молоде життя.
Ніколи ми не маємо забувати ім'я наших воїнів та Героїв, які загинули, захищаючи нас. Їм та всім військовим, які обороняють нашу країну ми завдячуємо своїм життям, своєю можливістю працювати, навчатися, говорити українською мовою та жити на вільній землі.
Вічна пам’ять та шана Олегу Шуригіну!
