Ірина Шкамбарна – незмінний керівник зразкового хореографічного колективу "Перлинки" Барської дитячої музичної школи. Цьому колективу вже понад 20 років і за цей час він випустив сотні танцівників, частина з яких продовжують танцювати, навчають дітей народним та сучасним танцям в Україні й за кордоном. Але де б вони не були, повертаючись до рідного міста навіть ненадовго, вони приходять в гості до своєї тренерки, а також телефонують їй, будучи далеко. І двері Ірини Михайлівни завжди для них відкриті, як і серце, і душа. Адже кожен з її учнів – наче рідна дитина, яку вона виплекала та виростила морально та духовно під час тренувань.
Наші журналісти поспілкувалися з Іриною Шкамбарною та дізналися як вона почала викладати народні танці і що для неї вони означають.
Ірина Шкамбарна, керіник колективу "Перлинки"
Керівниця колективу «Перлинки» знайома з українським народним танцем з 4 років. Саме туди її привели батьки: «Любов до танцю у мене від тата. Він дуже гарно танцював і підтримував мене у моїх заняттях та виборі професії».
Займалася вона в колективі народного танцю Людмили Коваль, була однією з перших її випускниць і учениць, що продовжили її справу. Танці так заполонили серце дівчинки, що вона вже не уявляла свого життя без них.
Хоча в дитинстві майбутня тренерка цікавилася не єдиними танцями. Займалася вона і баскетболом, і легкою атлетикою, мріяла грати на фортепіано (її мрію здійснила її донька, закінчивши музичну школу). Але хореографія завжди стояла на першому місці, і саме їй вона присвятила своє життя.
Мріяла бути танцівницею, а стала - тренеркою
Мріяла Ірина виступати з професійними колективами, але здоров’я не дозволяло такого постійного навантаження, тому закінчивши школу Ірина Михайлівна вступила до Тульчинського училища культури, а потім – до Київського університету культури та мистецтва на факультет народного танцю. Крім того, вона ще закінчила історичний факультет Вінницького педагогічного університету.
Ірина Шкамбарна
Здобувши фахову освіту, вона пішла працювати в Барський педагогічний коледж, де для студентів різних спеціальностей, які були лиш на кілька років молодші, викладала ритміку та хореографію до 2001 року. Вже тоді вона зрозуміла, що хоче працювати саме з дітьми. Тому пропозиція директорки музичної школи для молодої викладачки коледжу була здійсненням мрії. Лариса Шаповалова запросила вести в музичній школі для дітей народні танці. Ірина Шкамбарна звісно погодилася, і в січні 2001 року, прямо на свої іменини, змінила роботу, про що ніколи анітрохи не пошкодувала.
«Це робота моєї мрії – я вільна у своїй творчості, у мене прекрасні вихованці, спільно з якими ми створюємо танцювальні композиції, підтримуємо українські традиції та культуру».
В той час вона також танцювала у аматорському колективі "Веселка" Барського будинку культури.
Чому саме народні танці
Займатися саме народними танцями певно було спершу долею фореографки, а потім - її свідомим вибором. Коли вона була дитиною, іншого стилю в Барі не викладали. А коли підросла – вона вже прикипіла серцем і душею до нього:
«Це - наше, рідне, національне. Я зараз навіть не уявляють себе в іншому стилі. Хоча, мої вихованці паралельно ходять на сучасні і бальні танці, на інші гуртки. Я не бачу нічого в цьому поганого. Навпаки – дитина має розвиватися різносторонньо. Головне – щоб ці заняття не збігалися у часі і щоб любила український танець, традиції, звичаї.
Та й деякі мої випускники продовжили займатися хореографією в інших стилях. Вони приїжджають, заходять до нас у гості і проводять майстер-класи з моїми учнями», - розповідає тренерка.
Випускниця студії «Перлинки» Валерія Ворсюк має свою танцювальну студію в м. Київ. А Діана Франчук, яка навчається на другому курсі Вінницького коледжу культури і мистецтв ім. М. Леонтовича, вже робить свої перше кроки, як керівник хореографічного колективу. Та й багато ще випускників Ірини Шкамбарної не залишають хореографію і продовжують займатися нею в університеті. А коли їх діти підростають – приводять їх також на народні танці. За 20 років існування колективу «Перлинки», тут вже навчаються поколіннями:
«У мене вже займаються внучата від моїх учнів. Колись і моя рідна донечка тут танцювала, а зараз – вже й онучок».
Ірина Шкамбарна, керіник колективу "Перлинки" у дитинстві з онуком
У колективі діти з 4 до 16 років
Займаються у колективі «Перлинка» з чотирьох рочків, але в колектив приходять у різному віці. Набір проводиться зазвичай до листопада, адже якщо дитина прийде пізніше, їй вже важко буде догнати навчальний процес. Наразі діє 7 вікових груп, які не лише працюють над своїми окремими композиціями, але й спільно:
«У нас є різновікові танцювальні номери, де старші та молодші танцюють разом: та ж «Колискова» та інші. Проводимо спільні свята з дітками, щоб вони відчували, що ми – єдина сім’я. Старші піклуються про менших. Особливо це відчутно, коли їздимо на змагання. Батьки не завжди можуть всі поїхати, то я закріплюю за кожним молодшим учасником – старшу дитину. Вони дуже в мене відповідальні та турботливі».
А у змаганнях «Перлинки» беруть участь досить часто і, зазвичай, приїжджають з перемогами. За останні три роки у них 8 Гран-Прі у різних українських та закордонних фестивалях. Колектив також бере участь у благодійних концертах.
Танці тренерка вигадує зі своїх вихованцями
«Ми майже ніколи не повторюємо той же номер. Свої композиції ми постійно оновлюємо, щось міняємо, щось додаємо… Від деяких наших танців, що ми показуємо вже кілька років, залишилася від початкового варіанту лише музика, а всі рухи оновилися повністю. Деколи навіть по кілька разів. Готуємо, звісно, і нові танцювальні композиції: разом підбираємо музику, разом вигадуємо рухи».
Для своїх вихованців Ірина Михайлівна влаштовує хвилини релаксу, коли діти самі вигадують рухи під музику, а вона спостерігає і обирає щось цікаве для майбутнього танцю. Радиться з ними та прислухається до їх вподобань:
«Вони в мене дуже креативні! Ми відточуємо разом танець, поки нам не сподобається всім остаточний варіант. Але й і його ми можемо змінювати потім».
Дитина має чимось займатися, крім уроків
Ірина Шкамбарна впевнена, що дітям обов’язково треба чимось займатися, головне - щоб було до душі. Тим більше в такі важкі часи для усіх українців:
«Ці останні роки дуже важкі для усіх: карантин, війна… Спершу ми думали, що 2020-й був важкий, але прийшла війна… Коли ми вийшли на перші тренування, то я побачила як змінилися діти. Вони всі стали миттєво доросліші, зросла патріотичність, збільшилась любов до українських традицій.
Перші занятті були дуже важкі. Я розуміла, що дітям треба займатися, відволікатися від усіх цих подій, але тренування не були такими, як завжди – не йшло. Важко було і чути музику, і тим більше – танцювати. Очі в дітей були спустошені… Але потім потроху з’являвся той звичний вогник, вони почали оживати», - згадує тренерка.
Без виступів «перлинок» не обходиться жоден місцевий концерт. Найменших і «новеньких» тренерка «випускає» на сцену за рік навчання:
«Усі, хто вперше прийшов, обов’язково виступають наприкінці навчального року. Зазвичай це – звітний концерт музичної школи. Далі вже я потроху залучаю їх до виступів, конкурсів та фестивалів».
І хоч усі вихованці Ірини Шкамбарної різні, вона їх любить кожного. Тож попри те, що навчання триває 8 років, діти, які завершують його до закінчення основної школи, залишаються в колективі й далі.
Колектив вже має безліч різних нагород
У 2015 році "Перлинкам" присвоїли звання «зразковий аматорський колектив». Усі стіни танцювального класу, де займається колектив, завішані грамотами, а кубки вже не поміщаються у шафи та на полички:
«Спершу грамоти були в рамках, але коли дітки танцюють, ранки падали зі стін, то ми їх вже прикріпили без рамок. Кубки теж падали, то довелося приклеїти до полички», - розповідає зі сміхом тренерка.
Але не грамоти і кубки основне для Ірини Шкамбарної, а – дружня атмосфера в колективі, любов до України її вихованців та до народного танцю, а також – мир.
