Війна. Як же ж усі чекають її кінця! Щоб вона перестала забирати життя наших захисників. На жаль, не всі повернуться додому живими. А за Україну воюють кращі. Всі бояться, всі не хочуть, але вони розуміють, що якщо не вони, України не буде. Не буде багатьох з нас. Саме таким мужнім та свідомим був Дмитро Садовий (Шевчук), який загинув 29 грудня 2022 року.
Дмитро Миколайович Шевчук народився 8 червня 1985 р. у м. Бар. Мав старшого брата та сестру. Навчався у Барській школі № 2, був добрим, сумлінним учнем.
Коли Дмитру виповнилось 15 років нестало його батька. Вихованням трьох дітей займалась мати та бабуся, яка вкладала душу у своїх онуків. У 2001 році закінчивши девʼять класів пішов навчатись у Барський автомобільно-дорожній технікум за спеціальністю «Технічне обслуговування і ремонт автомобілів».
У 2005–2007 роках служив у армії. Після армії пішов працювати на Барський машинобудівний завод. Спочатку помічником, а згодом оператором лазерної установки.
У 2007 р. зустрів майбутню дружину Світлану. Через рік одружились. Після одруження взяв прізвище дружини - Садовий.
У 2009 році народилась донечка Анюта, яка є копією свого тата. "Що характер, що зовнішність…Тільки гляну на неї - згадую Діму, навіть усі повадки його", - розповідає дружина Світлана.
Після народження донечки, Дмитро з сімʼєю переїхав жити у с. Мурафа, звідки родом дружина. Там він гарно господарював.
Усі його згадують добрим словом. Він завжди поспішав прийти на допомогу іншим, навіть відставивши свої справи.
У 2013 році у Дмитра після важкої хвороби нестало мами, яка все життя пропрацювала на місцевій швейній фабриці.
У 2016 році народився син Тимур. Тоді вже мрія Дмитра здійснилась. Він завжди мріяв про сина.
Був чуйним, турботливим, люблячим батьком.
Таке життя було до війни…
Війна перевернула усе… мрії, бажання, життя!
По першому дзвінку зʼявився у воєнкомат. «Я просила не йти, але він не слухав. Казав «Хто буде вас захищати, як усі будуть ховатись?» – згадує Світлана.
Був солдатом, стрільцем 38-го окремого стрілецького батальйону, в/ч А4038.
"Коли телефонував додому, завжди у його голосі відчувалося тремтіння, але він завжди вперто казав "Головне, щоб у вас все було добре".
Таку позицію мав завжди. Усім приходив на допомогу аби було добре, але не йому.
Свій останній бій Дмитро прийняв 29 грудня 2022 року у населеному пункті Авдіївка під час мінометного обстрілу противником позицій підрозділу, отримавши травми, несумісні з життям.
Дмитро та його побратими героїчно загинули, тримаючи оборону до кінця та даючи відсіч. Вони виконали військову присягу. Але війна забрала у них найцінніше – життя!
Відповідно до указу президента Володимира Зеленського № 320 від 7 червня 2023 року за проявлену особисту мужність та героїзм, стійкість та рішучість дій в умовах, пов'язаних з ризиком для життя, відсічі і стримування військової агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, солдата, стрільця військової частини А4038 Дмитра Садового нагородили державним орденом України "За мужність" ІІІ ступеня.
