Наш земляк, родом із села Буцні, Василь Прокопенко, приєднався до 29-ої української антарктичної експедиції. У складі 9 науковців та 5 представників команди забезпечення він проведе на станції “Академік Вернадський” один рік, де на них чекає життя та робота в суворих, але неймовірно цікавих умовах Антарктиди.
Журналісти редакції «Bar News City»поспілкувалися з полярником, щоб поділитися зі своїми читачами ексклюзивними подробицями його життя в умовах вічної мерзлоти.
Фото: Національний антарктичний науковий центр
Василь - родом з села Буцні, Жмеринського району. На жаль, батьків полярника вже десять років як немає, тому у родовому будинку зараз ніхто не проживає. Чоловік, який обрав для себе складну професію моряка, на Батьківщині буває рідко, адже море та підготовка до рейсів забирає багато сил та часу.
Пройшов морський шлях від матроса до Капітана далекого плавання
Базову вищу освіту Василь здобув в Одесі: у 2009 році закінчив Одеську національну морську академію, де отримав кваліфікацію бакалавра електромеханіки. А в 2011 році у цій же альма-матер здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Судноводіння».
У 2013 році у Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова отримав ще один диплом спеціаліста з електромеханіки.
Також Василь пройшов безліч тренінгів та курсів з різнопланових допоміжних спеціальностей. Серед яких є і професійні навчання Товариства Червоного Хреста з першої допомоги, і чимало дипломів про проходження курсів підвищення кваліфікації для судноводіїв.
Окрім того, полярник має ще й вузькоспеціалізовані фахові дипломи: по радіозв'язку та медичному догляду на борту судна, адже для капітана, запевняє Василь, важливо володіти усіма навичками роботи на судні і не тільки:
«Щодо обраного напряму, я розумію, що енергетика - одна з найперспективніших галузей, а в найближчі десятиліття фахівці фахівці з енергозбереження будуть у потребі. Тому вважаю, що інвестування мого часу у цю спеціальність є далекоглядним і раціональним», - вважає Василь.
Фото: Фото з архіву Василя Прокопенка
Морський шлях від матроса до Капітана далекого плавання для Василя був теж доволі складним. Згідно Міжнародної морської конвенції звання Капітана потрібно постійно підтверджувати здаючи відповідні екзамени. Роблять це раз на пʼять років. Василь Прокопенко підтвердив своє звання 23 лютого 2022 року, у переддень повномасштабного вторгнення в Україні. Та, оскільки уже понад два роки український флот не має можливості працювати у звичному режимі, Василеві довелося тимчасово перекваліфікуватися. Тож безпосередньо до експедиції він працював старшим викладачем кафедри судноводіння та експлуатації систем на водному транспорті у Державному університеті інфраструктури та технологій.
Нагрудний знак «Капітан далекого плавання»
Має чималий багаж трудового досвіду
До роботи в інституті він працював і дизелістом-електромеханіком, і на флоті у складі міжнародних екіпажів, і судноводієм-судномеханіком. Саме завдяки відповідній освіті і практичному досвіду, він пройшов довгий та складний комплекс відбору до антарктичної експедиції.
Відбір в експедицію
Колись Василь працював матросом-мотористом на відомому судні «Ернст Кренкель», яке декілька разів доставляло членів експедиції на станцію «Академік Вернацький». Звідти й зародився його інтерес до Антарктиди.
Моряк цікавився можливістю долучитися до експедиції, моніторив інформацію про конкурсний відбір:
«Щороку Національний антарктичний науковий центр оголошує конкурс з відбору кандидатів до складу зимової Української антарктичної експедиції на станцію «Академік Вернадський. Оголошення розміщується на офіційному сайті та сторінках у соціальних мережах Центру та на ресурсах Міністерства освіти і науки, - розповів Василь. - Конкурс є абсолютно відкритим і не обмежує учасників за віком, статтю чи будь-якими іншими ознаками. На зимівлю зазвичай відбирають команду з чотирнадцяти осіб: це орієнтовно 7 науковців (геологія та геофізика, фізичні науки, науки про життя), три інженерно-технічних фахівці, а також - лікар та кухар», - ділиться полярник.
Фото: Національний антарктичний науковий центр
До кандидатів існують як загальні вимоги, так і специфічні – залежно від посади та робочих задач.
Щодо базових вимог, то це:
- відсутність хронічних захворювань та протипоказань за станом здоров’я до роботи в екстремальних умовах Антарктики,
- спроможність працювати в умовах депривації,
- неконфліктність і комунікабельність,
- володіння однією з іноземних мов (бажано англійська),
- вільне володіння компʼютером,
- бажана наявність навичок та діючих прав на керування моторним човном.
«Необхідність тривалого перебування в замкнутому колективі, в умовах значних робочих навантажень та жорсткого графіку, вимагає від кандидатів врівноваженості, стриманості, доброзичливості та інших рис, що створюють комфорт всередині колективу», - ділиться Василь.
Зазвичай конкурсний відбір складається з чотирьох основних етапів:
- прийом заявок та попередній відбір кандидатів конкурсною комісією,
- подання кандидатами, що пройшли перший етап, документів,
- фахова співбесіда та психологічне тестування, за підсумками яких Конкурсна комісія рекомендує або відхиляє кандидата, а також формує кадровий резерв.
- Останній етап - медична комісія та тренувальні збори, навчання й тренінги.
Остаточний персональний склад експедиції затверджують наказом Національного антарктичного наукового центру.
«Відбір дійсно дуже тривалий та складний, адже після усіх етапів відібрали два склади: основний та резервний. Хто поїде в експедицію, а хто додому, - цього ніхто не знає до оголошення результатів. Тому, ще на етапі проходження співбесіди та психологічного тестування, я ще паралельно викладав лекції через додаток Zoom».
Охочих потрапити в експедицію, за словами Василя, було дуже багато: «Це - престижно, незабутній досвід і просто дуже цікаво», - додає чоловік.
Фото: Національний антарктичний науковий центр
«Всі учасники експедиції з вищими освітами та досвідом від двох років. Але, до речі, не всі проходять з першого разу. Дехто увійшов до складу команди аж з п'ятої спроби. Між іншим, мій конкурент, який був вже досвідченим полярником, потрапив аж з третього разу в свою попередню експедицію. Мені вдалося пройти з першого разу».
Робота команди полярників
Прибули на станцію нові полярники 21 березня. Шлях науковців до станції на науково-дослідницькому судні «Ноосфера» загалом склав: 1140 миль (2111 км). Команда науковців добиралась від Чилі, через протоку Дрейка, яка відома серед моряків своїми страшенними штормами з хвилями висотою понад десять метрів, які вирують тут більшу частину року.
Окрім того, полярники доставили на станцію 50 тонн вантажів та 140 куб. м пального, життєво необхідних для наступного року зимівлі, а також зупинялися для дослідів, розминаючись із айсбергами. А ще передавали важливе наукове обладнання на іноземні станції по маршруту.
Упродовж року 29-та експедиція досліджуватиме три основних напрямки – біологію, геофізику та метеорологію Антарктиди та підтримуватиме діяльність станції. Зокрема, здійснюватиме спостереження за магнітним полем землі, іоносферою, озоновим шаром та самобутньою природою Антарктиди. У більшості досліджень надзвичайно важливою є саме безперервність. Дані українських вчених дають можливість науковцям з усього світу відслідковувати, як змінюється Антарктика за останні вісімдесят років і робити прогнози на майбутнє.
Фото: Національний антарктичний науковий центр
Також вже другий рік поспіль українські біологи у складі експедиції спільно з американськими колегами досліджують антарктичних китів за допомогою методу пасивного акустичного моніторингу.
Завдяки цим дослідженням ми світ покращує знання про морських ссавців, зокрема, вивчає їхні способи комунікації.
Так, наприклад, пасивний акустичний моніторинг цінний тим, що дозволяє дізнатися про сезонність перебування тварин там, де неможливо організувати постійні спостереження за участю людей.
Електростанція - це серце «Академіка Вернадського»
Робочий графік у Василя триває 24/7, оскільки електростанція працює безперервно та цілодобово:
«Так як електростанція - важлива артерія «Академіка Вернадського», де я і провідний інженер, але при цьому ще й дизеліст, і електрик, і електронник, і зв'язківець, і судноводій, і механік, і електромеханік, то можу сказати, що працюю постійно. Хоча це й різнопланова діяльність, але мені всі обов’язки подобаються однаково».
До переліку основних завдань Василя на станції входить: забезпечити технічне обслуговування, ремонт і безперервну роботу електроенергетичного обладнання станції. Усувати несправності в роботі станційних електророзподільних пристроїв, пускорегулювальної апаратури станційних електроприводів, станційної кабельної мережі, електроустановчої арматури тощо. Виконувати основні слюсарні роботи. Стежити за дотриманням норм пожежної безпеки. Проводити облік та списання паливно-мастильних матеріалів.
«Оскільки я тут єдиний моряк і професійний капітан, то ще й розвожу біологів та метеорологів на острови для досліджень. Частота таких поїздок залежить від метеорологічних умов та завдань, які постають перед науковцями. Найближча станція від нас - американська, за близько шістдесяти кілометрів від нас. Це постійно діюча науково-дослідницька станція «Палмер», - розповідає Василь.
Побут та дозвілля на станції «Академік Вернацький»
«Крім прямих обовʼязків ми ще всі по черзі даємо вихідний кухареві в неділю. Та і сніг сам не почиститься..», - ділиться Василь.
Наукові співробітники, що закріплюються за певним напрямом, виконують спостереження та дослідження, передбачені індивідуальними завданнями, а також беруть участь у побутово-господарчих питаннях для роботи станції.
Вид з офісу Василя на найближчий рік
Але є на «Вернадському» і місце дозвіллю. На станції усі учасники експедиції мають необмежений доступ до мережі Інтернет. Тому можна дивитися улюблені фільми у вільний від роботи час та спілкуватися з близькими і друзями у мережі. Також фантастична природа навколо не залишає нікого байдужим, тому не захоплюватися мистецтвом фотографії тут просто не можливо.
Завершення експедиції і повернення додому
22 березня 2025 року відбулася перезмінка полярників, і учасники 29-ї експедиції, включно з Василем Прокопенком, вирушили на криголамі «Ноосфера» до чилійського порту Пунта-Аренас. Очікується, що вони прибудуть наприкінці березня, після чого повернуться до України. Команду замінила 30-та експедиція під керівництвом метеоролога з Черкаської області Олександра Полуденя, для якого це буде шоста зимівля.
Фото: Національний антарктичний науковий центр
У складі експедиції ще два метеорологи:
- Роман Глущенко – Київ, перша зимівля.
- Олексій Мельничук – Житомирщина, перша зимівля.
Геофізики:
- Андрій Сопін – Харків, для нього це п'ята зимівля.
- Альберт Грабовецький – Дніпро, перша зимівля.
Біологи:
- Тарас Перетятко – Львів, друга зимівля.
- Єлизавета Сафонова – Одеса, перша зимівля.
- Зоя Швидка – Київ, перша зимівля.
Команда життєзабезпечення:
- Юлія Тихонович – лікарка з Полтавщини, перша зимівля.
- Олена Лещенко – кухарка з Полтави, має досвід участі в одній сезонній експедиції.
- Юрій Шовкалюк – системний механік із Київщини, брав участь у двох сезонних експедиціях.
- Єгор Звержинський – дизеліст-електрик із Полтавщини, перша зимівля.
- Євген Шаталов – системний адміністратор із Києва, перша зимівля.
Ця команда з 13 учасників, включно з чотирма жінками, працюватиме на станції «Академік Вернадський» з березня 2025 року до квітня 2026 року. Вони проводитимуть геофізичні, метеорологічні та біологічні дослідження, а також забезпечуватимуть функціонування станції.
