Війна забрала багато наших захисників. Річниці пам'яті нам нагадують про їх подвиг і про те, що, на жаль, ці люди більше ніколи не повернуться, а їх близькі більше не побачать їх. Бо насамперед вони були не захисниками, а чиїмись дітьми, батьками, братами, друзями. Але війна їх убила, і все, що залишилося - пам'ять, яку ми маємо зберігати. Адже вони нахищали кожного з нас і недожили, недолюбили, недомріяли, не народили чи не дорослити дітей.
21 травня - річниця загибелі нашого земляка з с. Міжлісся Ростислава Карого. Про його життя пише Барська міська рада.
Ростислав Вікторович Карий народився 19 квітня 1994 року у селищі Міжлісся Барського району. З дитинства ріс чуйним, з добрим серцем, усім намагався допомогти, умів підтримати та підбадьорити, володів гарним почуттям гумору. Був життєрадісним та прагнув легко йти життям, хоч воно було у нього непростим.
Був дуже цілеспрямований, людиною слова, з високим почуттям гідності, що вела його по життю. Був безмежно добрим, працьовитим, чесним.
Навчався у Войнашівській школі, був старанним учнем. Закінчивши 9 класів, вирішив опанувати професію будівельника та вступив до Барського професійного будівельного ліцею. Закінчив ліцей у 2013 році, але за фахом працювати не довелось. Влаштувався на Барський маслозавод, виконував важку фізичну роботу, але був задоволений, що отримував заробітну плату та вже був самостійним.
У 2015 році вступив до лав ЗСУ, підписавши контракт. Служив у Окремому Київському полку Президента України, був учасником бойових дій, на Сході України, де провів майже півтора роки. Отримав Відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції». Можна сказати, що з 2015 року Ростислав здобував практичний військовий досвід на службі за контрактом, а бойовий – з 2016 року, беручи участь в АТО.
Вирішив поєднувати військову службу з підвищенням фахового професійного рівня та вступив заочно до Немирівського коледжу архітектури та будівництва, який закінчив у 2018 році та здобув фах інженера-будівельника.
У 2019 році, вже після звільнення з військової служби, познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Знайшов роботу за фахом – на будівництві у ТОВ «ДЕСНАПРО» виконробом. А згодом переїхав до м. Хуст на Закарпатті. Там одружився та почав працював керівником будівництва у «Apartel Rikka».
Продовжував навчатись. У 2021 році отримав диплом бакалавра за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія» у Відокремленому структурному підрозділі «Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури».
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, Ростислав, як військовослужбовець у запасі оперативного резерву Президентського полку, одразу прибув до м. Києва до своєї частини. У подальшому його направили до ТРО Києва.
Під час повномасштабного вторгнення рф, молодший сержант Ростислав Карий, проводив заходи щодо зачистки Ірпіня та Бучі у складі 130 батальйону спеціального призначення. У червні 2022 року перевівся у першу окрему бригаду спеціального призначення ім. І.Богуна на посаду оператора другого відділення групи спеціального призначення І роти спеціального призначення у військовій частині А4435. Входив до спеціального підрозділу розвідки «Echo group».
Після двох місяців спеціальної підготовки цей підрозділ направили до Харківської області, де він провів близько двох місяців за виконанням бойових розпоряджень. Після цього військовослужбовців підрозділу направили на Херсонський напрямок, населений пункт П’ятихатки. Як підрозділ розвідки, проводили спеціальні операції по звільненню Херсонської області. Потім знову їх перевели у Харківську область в район Вовчанськ – Вовчанські хутори. Ростислава призначили командиром спеціального підрозділу «Echo group».
27.04.2023 підрозділ перевели в Харківське ТРО 227 батальйону, військова частина А7402. Там проходили службу і інструктори підрозділу, які навчали ново-мобілізованих бійців. Чекали виїзду у напрямку Бахмута.
Та 21 травня 2023 року серце Героя Ростислава Карого перестало битись.
За увесь час служби здобув бездоганну репутацію, мав лише хороші відгуки від командирів та побратимів. Крім відзнаки Президента України «За участь в АТО» отримав інші нагороди, зокрема, за зачистку Бучі і Ірпіня.
Через прокляту війну не стало молодої, позитивної у всіх відношеннях людини. Ростислав мріяв дочекатись Перемоги, потім ще продовжити навчання, щоб стати висококласним спеціалістом і принести максимальну користь своїй країні. Він хотів і міг зробити в житті ще так багато.
Але навіть за своє коротке життя він встиг проявити себе як гідний син свого народу, як Людиною з великої букви. Встиг заслужити глибоку шану та повагу у всіх, хто його знав, і залишити по собі невмирущу пам’ять.
Вічна пам'ять та слава Герою Ростиславу Карому!
