Війна з - це те, чого найбільше бояться люди. Але, на жаль, не всі. Бо хтось війну починає, хтось фінансує, хтось йде заробляти гроші, вбиваючи. А наші мужні захисники змушені покидати своїх рідних, щоб стримувати ворога, щоб виганяти його з наших земель. І, на жаль, не всі повернуться додому. І все, що лишається про них - це пам'ять і фото на згадку. І цю пам'ять мають берегти не лише рідні, а всі українці. Про кожного, хто загинув, хто захищав Україну. Бо цим людям ми завдячуємо життям.
24 лютого 2023 року війна забрала життя нашого Героя, жителя міста Бар Вадима Ніколаєва. Воїн загинув внаслідок щільного мінометного обстрілу ворога. Про життя Вадима пише Барська міська рада.
Вадим Юрійович Ніколаєв народився 7 травня 1999 року в м. Бар Вінницької області. Навчався в Барській школі №4, по закінченні якої вступив до Барського вищого професійного училища №8.
В грудні 2018 року його призвали на строкову службу до військової частини 3008 Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. А в жовтні Вадим підписав контракт і його призначили водієм-хіміком відділення радіаційного, хімічного та біологічного захисту роти бойового та матеріального забезпечення. В травні-серпні 2020 року разом з своєю частиною брав активну участь в Операції об’єднаних сил на сході України в Донецькій та Луганській областях.
В лютому 2023 року його перевели для подальшого проходження служби до військової частини 3017 Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України на посаду такелажник евакуаційного відділення взводу технічного обслуговування озброєння та військової техніки 4-го батальйону оперативного призначення. Одразу ж вирушив виконувати службово-бойові завдання по захисту України в Донецькій області, де виявив велику мужність та високу відданість військовій присязі.
Одним із основних бойових завдань підрозділу старшого солдата Вадима Ніколаєва було недопущення прориву противника в напрямку міста Бахмут Донецької області, а також утримання важливої ділянки автомобільної дороги, що була важливою транспортною артерією для матеріально-технічного забезпечення українських підрозділів, які вели там бойові дії.
Лист Вадима додому:
«Що я хотів донести вам…я не знаю, як правильно сказати, але скажу як воно є – я їду і я не знаю, чи я повернусь, але є надія, а надія помирає останньою. В мене є ви. Ви дуже важливі для мене… Я не такий дорослий, як я себе показую. В середині я той маленький ваш син, який був колись, але так потрібно, бо в мене є мета і я цю мету доведу до кінця. Я хочу, щоб ви були щасливі і ні в чому собі не відмовляли, і здорові. А найголовніше – щоб ви пишались мною…. Я хороша людина і за таке я вам дякую, ви мене таким зробили. Я кохаю вас дуже дуже сильно. Мені без вас важко. Але це життя і я не вправі тут поміняти, я боюсь…боюсь, що просто більше вас ніколи не побачу. Але я не можу це сказати просто словами, мені легше це написати, хоч і розумію, що тобі зараз боляче це читати, але я мав це написати, бо я знаю куди я їду, але я сильний і мужній, назад не піду, назад саме легше, а візьми піди вперед, а я піду і повернусь.. повернусь живим. Пробачте мене і просто чекайте, чекайте і я повернусь до вас. Я вас люблю».
Вадим загинув, як Герой
18 лютого 2023 року близько 17.00 год. окупанти в черговий раз здійснили штурм та обстріляли з артилерії українські позиції. Знаходячись на вогневому рубежі, старший солдат Вадим Ніколаєв з ручного гранатомету знищив 2 ворожих бронетранспортери. Не зважаючи на щільний обстріл з боку окупантів, ризикуючи своїм життям, Вадим продовжував вести вогонь по противнику забезпечуючи прикриття евакуаційної групи медиків, які вивозили поранених з поля бою.
24 лютого 2023 року, близько 16.00, між окупантами, які штурмували українські позиції, та нашими оборонцями зав’язався складний та виснажливий бій, під час якого Вадиму Ніколаєву вдалось знешкодити одну «БМП» загарбника. Старший солдат Ніколаєв привів в дію дистанційну міну «МОН-50» та знищив 5 окупантів, що опинились в зоні ураження вибухівки. Почувши заклики про допомогу, Вадим, хоч це було дуже ризиковано для нього, поспішив до пораненого побратима, надав медичну допомогу та перемістив гвардійця до безпечного місця, чим зберіг йому життя.
В тому важкому бою, внаслідок щільного мінометного обстрілу, отримавши поранення несумісні з життям, старший солдат Ніколаєв Вадим Юрійович загинув. 24 лютого 2023 року під Бахмутом. В річницю повномасштабного вторгнення військ російської федерації, Україна втратила мужнього воїна та справжнього свого патріота.
Війна – це дуже жорстоко. Вадим не дожив, не довоював, не докохав, не здійснив, про що мріяв.
Вічна пам’ять і шана Вадиму Юрійовичу Ніколаєву!
Слава Герою!
