Війна забирає не просто воїнів та захисників, а людей, батьків, чоловіків, синів, друзів. Бо за кожним Героєм ллються рікою сльози їхніх рідних, які втратили найдорожчу людину.
9 лютого минає річниця від дня загибелі в російсько-українській війні нашого Героя Євгена Півторикопного. Річниця нестерпного болю, вічного жалю і світлої пам'яті. Річниця БЕЗ Євгена. Про життя Героя пише Барська міська рада на своїх ресурсах.
Всі, хто знав і пам'ятає Євгена Півторикопного, згадують його добрим словом і тихою молитвою. Адже він був саме таким: добрим, спокійним і теплим, мов сонячні промені.
Євген Васильович Півторикопний народився 15 вересня 1975 року в м. Чорноморськ в Криму. Там і закінчив школу в 1992 році. Жив з мамою, мав двох сестер. В 1993 році його призвали в армію, у внутрішні війська.
В 1996 році переїхав в м. Вінницю і пішов служити в органи внутрішніх справ України. В 1999 році одружився. Вступив в Тернопільський інститут народного господарства.
В 2003 році народилась донька Юлія. Став чудовим, турботливим, люблячим батьком для двох донечок, адже виховував ще доньку дружини Альону, як свою рідну. За 12 років не пропустив жодного конкурсу бальних танців, якими займалась молодша донечка.
В 2004 році Євген перевівся з сім’єю з Вінниці в м. Бар на посаду начальника Державної служби охорони в Барському районі.
Вів активний спосіб життя, дуже любив гори, море, полювання. Був душею компанії, гарним організатором. Також любив займатись садівництвом і свинарництвом.
У 2021 році пішов на пенсію за вислугою років. Але, як тільки рашисти розпочали повномасштабне вторгнення, Євген вже з 3 березня пішов добровольцем служити в Національну Гвардію, щоб захищати свою сім’ю і Батьківщину.
Про батька пише донька Юлія
«Він пішов обороняти нашу землю та людей, сказавши «хто як не я». Він хотів жити у Незалежній Україні, де його сімʼя буде в безпеці, де є перспектива. Був переконаний, що так обов’язково і буде.
Для мене папа завжди був важливою людиною в моєму житті. На жаль, ми проводили мало часу разом, він завжди важко працював, допомагав всім, хто цього потребував. Це надзвичайна людина, з якою ніколи не було сумно, яка завжди вміла підтримати. Він ніколи не дивився на людей зверхньо. Він навчив мене дуже багато, на жаль, він про це вже ніколи не дізнається. Він навчив мене бути сильною (Юль, будь мужиком, багато хто цього не зрозуміє, але саме це допомагає рухатись далі), допомагати людям і не звертати увагу на те, хто вони, адже кожна людина може опинитись у скрутній ситуації.
На даний момент я допомагаю людям, і кожен раз я згадую про нього, що б він зробив у цій ситуації, як би допоміг, і як би був гордий, що його донька пішла по його «стопам». Про нього неможливо згадати поганим словом, це була людина позитив. Сміятись з ним було одне задоволення, біля нього ти ніколи не відчуваєш смуток, ніколи не відчуваєш цієї незручної тиші, він підтримував будь яку розмову і будь яку дурну ідею - поїхати прямо зараз кататись на санях? Так, звісно! Купатись в ополонці посеред зими? Вже все зібране, виїжджаємо! Це найпозитивніша і найкраща людина в моєму житті. Дякую, пап, що життя мені подарувало тебе, що саме ти був частиною мене, що саме в мені тече твоя кров».
Про батька пише і донька Альона
«Папа жив посміхаючись, яскравою посмішкою, яка огортала теплом усіх близьких і друзів. З жагою до життя, мільйоном нереалізованих планів і мрій. Так рідко можна зустріти людину, яка живе і насолоджується моментом - він був саме таким. В будь-яку годину дня і ночі, до нього можна було звернутися за підтримкою і допомогою. Безкорисливий, добрий, найкращий тато і друг. Нам тебе так не вистачає!».
Євген Півторикопний загинув під час обстрілу
9 лютого 2023 року Євген Півторикопний загинув в м. Бахмут Донецької обл. під час потужного ворожого мінометного обстрілу.
За бойові заслуги його нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Тепер Євген Півторикопний у лавах Небесного Війська і вже звідти оберігає своїх найдорожчих і кожного з нас.
Щира вдячність, безмежна шана та вічна пам'ять тобі, Захиснику!
Вічна пам'ять та слава Герою Євгену Півторикопному!
