Барський ліцей №4 повідомив про непоправну втрату. Раптово перестало битися серце вчителя музичного мистецтва Валерія Лояна, який багато років присвятив дітям та музиці. Він не лише відкривав їм музичний світ, а й - талант у своїх учнях.
"Валерій Миколайович не лише був майстром своєї справи, а й справжнім наставником для учнів, які завдяки його заняттям відкривали красу і багатство мистецтва, розвивали творчість, музичні таланти.
Його щира відданість професії, терпіння та любов залишили незабутній слід у серцях кожного з нас", - пишуть на сторінці ліцею.
Валерій Лоян закінчив Київський університет культури та мистецтв і все своє життя, крім викладацької діяльності в школі, грав, співав, творив, був незамінним учасником різних заходах громади. Мав чудовий голос і добре серце.
Людмила Коваль, вчителька Валерія Лояна та засновниця школи бального танцю "Глорія-Данс" на своїй сторінці згадує про свого учня та колегу:
"Він був моїм учнем, таким тендітним, скромним…, але коли посміхався, жартував, було зрозуміло, чому весь клас до нього ставиться особливо ніжно. У класі було багато яскравих особистостей, але Валєра не губився серед них, а був зірочкою зі своїм світлом! Я завжди його любила - і як учня, і як людину, а потім, як колегу.
Памʼятаю, як він написав нам: Створив!", - музику до танцю «Тарантелла». І думаю, що всі мої дівчатка памʼятають цю одну в світі музику! Потім я слухала в інтернеті багато мелодій, але Валерина була мені краща навіть за Тарантелу знаменитого Ніно Рота зі знаменитого фільму. Надіюсь, що я казала про це Валері ще тоді. Хоча ми були безбашно скромні у ті доінтернетні часи.
Потім ми разом були вчителями у школі №2 і на День вчителя (коли у нас учні проводили День самоврядування) ми з ним сиділи за однією партою і грали роль «двійочників» - «билися» за булочку і кефір…
Потім памʼятаю тріумфальний час КВК між школами, де ми все виграли, а після цього одна вчителька з третьої школи казала: "А що ми можемо зробити: у нас баян а у них Лоян!".
Потім кожний з нас пішов своєю дорогою, але завжди тішився успіхам один одного. Я завжди раділа коли мої танцюристи з 4 школи розказували, який Валерій Миколайович класний!
Можна ще багато згадувати, але дуже пече думка про неймовірне: його вже нема! Такого доброго, світлого, справжнього… не вірю, і не вірю.
У такий час легше думати, що добре, що є рай і в ньому тепер буде творити Валерій Миколайович!
І знову не вірю і знову плачу!
Люди, тримайте памʼять про таку справжню Людину!".
Щирі співчуття дружині, дітям, онукам та всім рідним!
Вічна пам'ять!
