В м. Бар 6 листопада у приміщенні ветеранського простору відбувся тренінг «Якісне інформування — ефективний пошук» у межах проєкту «Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату».
У заході взяли участь активісти, психологи, поліцейські, представники соціальних служб і громадських організацій тощо, а також люди, які зацікавилися створити патронатну сім'ю.
Захід організувала Служба у справах дітей Барської мської ради та координаторка проєкту у Вінницькій області - Тетяна Галузинська, а тренінг провела Мар’яна Бордун, психологиня першої категорії Чернівецького обласного центру соціальних служб.
Що таке патронат і для чого він потрібен
Патронат над дитиною — це тимчасовий догляд і виховання дитини в сім’ї патронатного вихователя, поки її батьки або опікуни долають складні життєві обставини (лікуються, приводять до ладу будинок тощо). Такий формат дозволяє забезпечити дитині турботу, безпеку й увагу — замість тимчасового перебування в лікарні чи інтернаті.
Період перебування дитини у патронатній родині зазвичай триває від трьох до шести місяців, але під час воєнного стану може бути продовжений індивідуально.
Хто може стати патронатним вихователем
Патронатним вихователем може бути повнолітня людина або подружжя, які мають належні умови для проживання та розвитку дитини й бажають здійснювати догляд за дітьми. Важливо, щоб поруч була повнолітня особа-помічник — чоловік, дружина, родич або близький знайомий, який допомагатиме у вихованні.
Є приклади, коли патронатними вихователями стають подружжя, куми, подруги або мама й доросла донька чи син. Перед початком діяльності кандидати проходять навчання.
Скільки таких сімей в Україні
Станом на жовтень 2025 року в Україні діє 593 патронатні сім’ї, у яких перебувають понад 1100 дітей.
На Вінниччині таких сімей лише десять, а в Барській громаді — поки жодної.
Фахівці наголошують: створення хоча б однієї патронатної сім’ї у громаді може врятувати дітей від стресу й ізоляції, даючи їм шанс залишитися в громаді, зберегти довіру до світу та відчути турботу дорослих, а також відчути правильну модель сім'ї, в якій турбуються, виховують, люблять та навчають.
Яку підтримку отримують патронатні сім’ї
Патронатні вихователі та їхні помічники отримують кілька видів виплат з державного та місцевого бюджетів. Це не волонтерська робота — патронат є офіційною професійною діяльністю, за яку держава сплачує.
З державного бюджету фінансуються:
- оплата за надання послуг патронатного вихователя і його помічника,
- соціальна допомога на утримання та виховання кожної дитини окремо,
- сплата єдиного внеску на соціальне страхування,
- грошове забезпечення у період між вибуттям дитини та влаштуванням наступної.
З місцевого бюджету передбачено поворотну фінансову допомогу (резервні кошти, якщо державні кошти ще не прийшли, а дитину вже треба одіти чи лікувати) на утримання сім’ї. Після отримання державних виплат патронатні вихователі повертають їх в місцевий бюджет.
Крім того, місцева рада може також долучитися до безповоротної допомоги таким сім'ям.
Розрахунок виплат (з 1 липня 2024 року):
- під час перебування дитини в родині — 24 000 грн/міс (3 мінімальні зарплати × 8 000 грн),
- якщо вихователь — ФОП, то оплата становить 28 000 грн (3,5 мінімальні зарплати для покриття податків),
- соціальна допомога на утримання дитини — від 6 400 грн до 11 000 грн на місяць (залежно від віку й наявності інвалідності).
Після того, як дітина, пробувши три місяці, вибула з сім’ї патронатні вихователі мають право на 7 оплачуваних днів відпочинку, щоб відновити сили та запобігти професійному вигоранню. Якщо ж строк перебування дитини продовжили до 6 міс, то патронатному вихователю та його помічнику надають один оплачуваний день за кожний наступний тиждень фактичного надання послуги патронату над дитиною (наприклад, 3 місяці = 12 тижнів = 12 оплачуваних днів). Ці оплачувані дні вихователі та їх помічники можуть накопичувати і використати після наступного одночасного вибуття всіх влаштованих під патронат дітей.
Вимоги до кандидатів на створення патронатну сім’ю
Патронатним вихователем може стати повнолітня людина або подружжя, які мають:
- досвід виховання дітей або досвід роботи з ними,
- задовільний стан здоров’я,
- належні житлові умови з окремою кімнатою для дитини,
- добровільного помічника — повнолітнього члена родини чи близьку людину, яка проживає поруч і готова допомагати у догляді.
Обов’язкові умови: відсутність судимості, не позбавлення батьківських прав і готовність прийняти дитину у будь-який момент.
Також важливо мати:
- позитивний досвід сімейного життя,
- готовність співпрацювати з біологічними батьками дитини,
- вміння працювати у команді з психологами та соцпрацівниками,
- емоційну зрілість і здатність відпускати дитину, коли вона повертається до своєї родини,
- бажання розвиватися, навчатися й допомагати іншим.
Досвід патронатної сім’ї з Турбова
Під час тренінгу до розмови онлайн приєдналася родина Людмили та Бориса Рожківських із селища Турбів, які вже рік працюють патронатними вихователями.
Фото: Зі сторінки Людмили Рожківської
У подружжя — четверо власних дітей: наймолодша донька цього року пішла до першого класу, син — підліток, старша донька вже доросла.
Ще четверо дітей вони взяли під патронат: троє з однієї сім’ї та одна дівчинка, яку спершу виховували пів року, після чого вона повернулася до матері. Та, на жаль, умови у біологічній родині не дозволяли залишити дитину там надовго — і згодом дівчинка знову повернулася до Рожківських.
«Зараз у нас четверо першокласників — одна з них наша біологічна донька, хлопчик 10 років, син 14 і доросла донька 24. Ми завжди мріяли про велику родину, і сьогодні це стало нашою місією — допомагати дітям, які опинилися в складних життєвих обставинах», — розповідає Людмила Рожківська.
За її словами, головні труднощі з новими дітьми виникають на початку — вони недовірливі, замкнуті, часто не привчені до елементарної гігієни чи режиму. «Та поступово діти відкриваються, стають емоційнішими, починають посміхатися або навіть плакати, чого вони собі не дозволяли раніше. Ми разом долаємо прогалини у навчанні, допомагаємо їм адаптуватися», — каже пані Людмила.
Переваги патронату для дітей
Координаторка проєкту у Вінницькій області Тетяна Галузинська зазначає, що діти, які певний час живуть у патронатних родинах, легше адаптуються до нової сім’ї після усиновлення або встановлення опіки.
«У них уже формується позитивний досвід сімейного життя. Діти з інтернатів часто не хочуть іти в сім’ї, бо не мають моделі довірливих стосунків. Тому патронат — це місток між травматичним минулим і стабільним майбутнім», — пояснює вона.
Тетяна наголошує, що дитячі заклади не можуть замінити сім'ю, а лише ще більше травмують дитячу психіку.
Фахівці наголошують: дитина перебуває у патронатній родині від трьох до шести місяців — цього часу достатньо, щоб батьки змогли подолати складні обставини або щоб прийняти рішення про подальшу долю дитини. В одній патронатній сім’ї може одночасно виховуватися до п’яти дітей.
«Це не усиновлення, і діти не повинні сприймати вихователів як нових батьків. Це тимчасовий простір турботи й підтримки, де дитина знову вчиться довіряти людям», — додає Тетяна Галузинська.
Сама Людмила Рожківська каже, що розставання з дітьми для них не є важким:
«Ми розуміємо свою місію — допомогти дитині відчути тепло родини, навчити простих речей, підтримати у період, коли світ для неї став небезпечним. Ми даємо шанс на краще життя і радіємо, що дитина повернулася до родини, коли це стало можливим».
Коли патронат стає покликанням
Серед тих, хто вже відчув важливість цієї місії — Інна та Микола Ткачуки з Погребищенської громади. За час своєї роботи вони прийняли і виростили 23 дитини.
Ще одна надихаюча історія — Людмила й Олександр Козлові, які через війну переїхали з Донеччини на Вінниччину. Вони прибули як патронатна родина з дев’ятьма дітьми. Але через затяжну війну діти прожили в них понад три роки і стали зовсім рідними. Тож подружжя ухвалило рішення створити Дитячий будинок сімейного типу. За цей час вони збудували власний будинок, посадили сад і виноградник, та продовжують виховувати дітей.
Надихаючою є й історія їхньої доньки — Альвіни Саєнко, яка разом із чоловіком теж створила патронатну сім’ю. Так приклад батьків передається далі — і вже кілька поколінь однієї родини рятують дітей від життя у закладах несвободи, даруючи їм тепло, турботу й віру в людей.
Як долучитися
Якщо ви відчуваєте, що могли б допомогти дитині, яка залишилась без батьківського піклування, але не знаєте, з чого почати — на платформі dity.gov.ua працює «Лінія турботи».
Тут вас проконсультують психологи, юристи та фахівці соціальної сфери, які щодня підтримують прийомних і патронатних батьків.
Ви можете дізнатися, як стати патронатним вихователем, усиновити дитину або допомогти тим, хто вже пройшов цей шлях.
На «Лінії турботи» вас не залишать сам на сам із запитаннями — фахівці допоможуть розібратися у юридичних моментах, підкажуть, з чого почати, та підтримають емоційно.
Залишити заявку можна за посиланням: https://www.dity.gov.ua/uk/support-line.
Також можна звернутися до Служби у справах дітей Барської міської ради за адресою майдан Святого Миколая, 18.
