Щодня вона виходить на знайомі вулиці з важкою поштовою сумкою за плечима. За десятки років цей маршрут став частиною її життя, а для багатьох мешканців Бару — символом надійності, уваги та живого людського контакту. Листи, газети, платіжки й посилки — лише частина того, що вона приносить. Разом із кореспонденцією — добре слово і щирий інтерес до людей. Історію листоноші, яка по-справжньому закохана у свою роботу розповідає Мар'яна Махан на сайті Жмеринка онлайн.
Галина Купрій працює листоношею у Барському відділенні Укрпошти вже 41 рік. Тендітна, жвава й завжди доброзичлива, вона щодня проходить близько двох десятків кілометрів, обслуговуючи 21 вулицю та близько 40 підприємств. За день — сотні листів і десятки зустрічей із тими, хто давно чекає на її прихід. Каже, що щодня отримує щонайменше два десятки дзвінків від барчан, які цікавляться посилками та кореспонденцією.
Галина Купрій, листоноша "Укрпошта"
У колективі Галину Купрій поважають і цінують:
— Вона дуже сумлінна та відповідальна, ніколи не сидить на місці. Її знають і шанують не лише клієнти, а й увесь колектив. Ми навіть називаємо її «мамою». Вона найдовше працює у відділенні й з роками не втратила людяності, а навпаки — ще більше полюбила людей і свою справу, — розповідає заступниця керівника Барського відділення Укрпошти Інна Іванова.
У відділенні зазначають, що навантаження на листонош нині значно зросло. Якщо раніше в місті працювали одинадцять працівниць, то зараз — лише четверо. Вони самостійно розвантажують автомобілі, адже вантажників немає, та обслуговують тисячі абонентів у Барі й навколишніх селах. Попри складні умови, листоноші продовжують працювати й отримують щиру вдячність від людей.
Мешканці провулку Коцюбинського, де працює пані Галина, кажуть: вона завжди привітна й відповідальна. Для літніх людей її прихід — це не просто доставка пошти, а можливість поговорити й почути запитання «як ви себе почуваєте».
Колектив "Укрпошти"
Сама Галина Купрій зізнається, що попри непросту роботу, велике навантаження, не завжди сприятливу погоду й невисоку зарплату, вона не уявляє себе в іншій професії.
— Мене знають багато барчан, цілі родини. Часто дякують за кожен візит, поважають. Якби була можливість щось змінити, я б нічого не змінювала, — каже листоноша.
Понад чотири десятиліття на маршруті не забрали головного — любові до людей і своєї справи. І поки на її стукіт у двері відповідають усмішкою, ця робота має особливий сенс. Бо пошта в Барі — це не лише кореспонденція, а живий зв’язок між людьми.
