Сьогодні, 14 травня 2026 року свій поважний 95-річний ювілей відзначає жителька міста Бар — Дяченко Євгена Григорівна.
Народилася вона в селі Сеферівка в родині лісника та працівниці колгоспу. З дитинства була доброю та активною дівчинкою, любила природу, а згодом стала ще й досвідченою грибницею.
Навчалася спочатку в місцевій початковій школі, а потім — у старшій школі в Журавлівці. До сьогодні пані Євгена пам’ятає ті роки: щодня доводилося долати п’ять кілометрів в одну сторону. — Корзинки на плечі, гумові чоботи — бо до школи треба було йти в будь-яку погоду: і в холод, і в дощ, і в сніг. І так кожного дня, — пригадує вона.
У школі навчалася добре, мала здібності до точних наук. Саме тому після закінчення школи вступила на бухгалтерські курси в Жмеринці, які успішно завершила.
Після навчання зустріла свого майбутнього чоловіка Віктора, з яким була знайома ще з рідного села. Разом вони збудували будинок у місті Бар, народили та виховали доньку Валентину.
Подружжя пов’язало своє життя з Барським машинобудівним заводом. Пані Євгена працювала бухгалтером близько 30 років, а її чоловік — понад 40, пройшовши трудовий шлях від слюсаря до головного конструктора.
Вона з теплотою згадує ті роки, адже на підприємстві панував дружній та приємний колектив. У той час там працювало більше двох тисяч працівників. До сьогодні пані Євгена згадує колег і керівників лише добрим словом, зокрема головного бухгалтера Лука Геннадія Ілліча, який згодом став директором підприємства.
Попри непрості часи, пережиті випробування — голод і війну — жінка зберегла в собі щирість, доброзичливість і любов до життя та родини.
Навіть у свої 95 років пані Євгена залишається активною: порається на городі, не сидить без діла. — Її сапа не встигає відпочивати, — з усмішкою розповідає донька Валентина, яка разом із чоловіком Женею живе поруч і дбає про маму.
Пані Євгена має одну онуку та двох правнуків, які часто приходять у гості, навідують бабусю і прабабусю, наповнюючи її дім радістю та теплом.
У цей травневий сонячний день ювілярку привітали керівниця Барської організації ветеранів Надія Кузнєцова та голова первинної ветеранської організації Барського машинобудівного заводу Вікторія Титаренко. Вони побажали пані Євгені міцного здоров’я, довгих років життя, миру та всього найкращого.
95 років — це не просто цифра. Це роки праці, випробувань, любові й пам’яті. У щирій усмішці пані Євгени — ціле життя, прожите гідно, з турботою про близьких і вірою в добро. І, здається, саме в цьому — її справжній секрет довголіття.
