Барський міський художній аматорський театр цьогоріч відзначає перший великий ювілей — 10 років від дня створення. 18 вересня у залі Барського УТОСу зібралися теперішні та колишні актори, друзі, партнери й меценати театру, люди, які у різні роки допомагали йому розвиватися та втілювати нові задуми.
Ювілейний вечір розпочали так, як і належить театру, - виставою. Глядачам показали уривок із «Чай з м'ятою чи лимоном» - однієї з найбільш показуваних постановок Барського МХАТу. Комедія свого часу полюбилася глядачам.
Після цього на сцену вийшли засновники Барського міського художнього аматорського театру - директор Роман Григор'єв та режисерка Ірина Дєдова. Цього вечора поруч із ними були люди, які в різні роки ставали частиною історії театру. На ювілей приїхали гості з Вінниці та Жмеринки, долучилися друзі й партнери з м. Бар. Ті, хто допомагав театру на початку його шляху, підтримував окремі проєкти чи продовжує співпрацювати з колективом зараз.
Тож ювілей став нагодою не лише приймати привітання, а й самим дякувати. Роман Григор'єв та Ірина Дєдова вручали друзям і партнерам театру подяки та грамоти. У відповідь гості дарували колективу квіти, картини, книги та інші подарунки на згадку про перше десятиліття.
Офіційна частина постійно змінювалася творчою. Актори Барського МХАТу декламували вірші, співали та повертали глядачів до постановок минулих років, читаючи уривки з вистав, які за десять років з'являлися в репертуарі театру.
Одним із гостей ювілейного вечора став український композитор і співак Микола Свидюк. Для глядачів він виконав кілька своїх пісень, зокрема відомий хіт «Дівчинка-перлинка».
Та десять років Барського МХАТу - це значно більше, ніж один святковий вечір. За цим ювілеєм - перші кастинги й прем'єри, десятки людей, які в різний час виходили на сцену, вистави для дорослих і дітей, гастролі, ветеранські та благодійні проєкти, аудіоказки, радіовистава і чимало задумів, які з'являлися вже у процесі роботи. Це - ціла театральна родина, яка з часу першого кастингу розрослася і вже налічує понад 30 акторів, частина з яких - військовослужбовці та члени їх родин.
Тому далі згадаємо, з чого все починалося і яким було перше десятиліття Барського міського художнього аматорського театру.
Від ідеї створити театр до першої повної зали
Історія Барського міського художнього аматорського театру почалася ще до першої вистави й навіть до першого кастингу.
Ідея створити загальноміський театр виникла восени 2016 року, після святкування 615-річчя першої писемної згадки про Бар. Тодішній міський голова Артур Цицюрський запропонував режисерці Ірині Дєдовій створити у місті театр. Вона поділилася задумом із Романом Григор'євим та Олександром Дєдовим.
Вирішили не починати зі статутів, оргкомітетів чи складних планів. Обрали виставу й оголосили відкритий кастинг. Логіка була простою: якщо місту потрібен театр, люди прийдуть. І вони прийшли.
10 березня 2017 року в газеті «Барчани» з'явилося оголошення про набір акторів до першої вистави. Для дебюту обрали водевіль Михайла Старицького «По-модньому». З цією п'єсою Ірина Дєдова познайомилася ще дитиною. Знайшла її у старій бабусиній збірці «Український водевіль», захопилася настільки, що розподілила ролі між сусідськими дітьми, а собі обрала пані Дембицьку.
Через багато років саме ця історія стала першою сторінкою вже справжнього міського театру.
Репетирували довго - понад рік. Прем'єра відбулася 5 липня 2018 року в Центрі дозвілля. Саме тоді на афіші вперше з'явилася назва, яку колектив носить досі, - Барський міський художній аматорський театр.
Це була перша велика робота новоствореного театру, тож до хвилювання перед виходом на сцену додавалося ще одне питання: чи прийде глядач і чи сподобається йому те, над чим команда працювала більше року. Перед початком актори з острахом визирали з-за лаштунків і спостерігали, як поступово наповнюється зала. Зрештою вільних місць майже не залишилося. А після фіналу глядачі підвелися зі своїх місць і подякували акторам оваціями та квітами. Стало зрозуміло: експеримент вдався.
«Фараони», нові актори і перші великі гастролі
Наступні кілька років сформували значну частину того колективу, який барчани знають сьогодні. Під час роботи над другою виставою - «Фараони» Олексія Коломійця - до МХАТу прийшли Анжела Шуляковська та Анастасія Матвієнко-Кімаківська. Разом із Настею згодом у театрі опинився її чоловік Олег Матвієнко.
Історію його появи в колективі тут і через роки згадують із гумором. Актор, який мав грати разом із Настею, часто пропускав репетиції. Після чергової такої історії вона поскаржилася вдома чоловікові. Олег, який у цей момент мив посуд, відповів: «Та я б краще вже сам цю роль зіграв».
Зрештою так і сталося.
Пізніше за подружжям до творчих проєктів театру долучилися й інші члени великої родини Кімаківських. Серед них - Віктор Кімаківський, який до того навіть не підозрював, що колись стане актором.
Прем'єра «Фараонів» відбулася 26 вересня 2019 року і, за даними театру, досі залишається найвелелюднішим показом МХАТу в м. Бар. Заповнили не лише партер Будинку культури, а й балкон, частина глядачів дивилася виставу стоячи.
Але особливо важливим 2019 рік став через інший напрям роботи, який згодом перетворився на одну з постійних складових діяльності театру. Барський МХАТ розпочав працювати з ветеранами.
Для першого такого проєкту обрали «Сто тисяч» Івана Карпенка-Карого. На сцену разом з іншими акторами вийшли учасники бойових дій та члени їхніх родин. Тоді ж із командою почала працювати психотерапевтка Людмила Черкас.
За чотири місяці постановка була готова. Після прем'єри в м. Бар театр вирушив у свій перший великий гастрольний тур. Виставу показували у Вінниці, Маріуполі, Слов'янську, Сіверськодонецьку, Косові, згодом — у Жмеринці. За даними МХАТу, команда подолала понад 3,5 тисячі кілометрів, а «Сто тисяч» наживо побачили понад дві тисячі глядачів у чотирьох областях України.
Та, мабуть, найважливіший результат цього проєкту не вимірювався кілометрами чи кількістю глядачів. Половина його учасників залишилася в театрі. Відтоді ветерани, військові та члени їхніх родин постійно долучаються до вистав та інших проєктів МХАТу.
Коли закрилися сцени, театр пішов у навушники
2020 рік приніс нове випробування. Через пандемію театральні зали закрилися, роботу над «Тітонькою Чарлі» довелося відкласти, а колектив почав шукати інші способи залишатися зі своїми глядачами.
Так у житті МХАТу стало значно більше аудіо та відео. Театр записував композиції й аудіоконцерти, розвивав YouTube-канал. За підтримки програми House of Europe реалізував проєкт «Театр біля мікрофона» та придбав обладнання для звукозапису.
Тоді це було способом працювати в умовах карантину. Через шість років цей досвід та обладнання знадобляться для зовсім іншого задуму - першої повноцінної радіовистави Барського МХАТу.
У тому ж 2020 році народився «Театр Рівності». До театральної творчості залучили незрячих та слабозорих учасників. Для них текст записували шрифтом Брайля, створили аудіопомічник, а звукорежисер Олександр Дєдов експериментував із квадрозвуком.
Саме цей проєкт започаткував тривалу співпрацю МХАТу з Барським УВП УТОС. Згодом його актова зала стане головним місцем показів театру. А через шість років саме тут зберуться актори, друзі та партнери, щоб разом відзначити перше десятиліття колективу.
Ще однією важливою подією 2020 року стало присвоєння Барському МХАТу звання «народний аматорський».
Не лише вистави
З роками діяльність Барського МХАТу вийшла далеко за межі театральної сцени. У 2021 році на базі громадської організації продовжили проєкт із відродження традицій Барської кераміки. З'явився Віртуальний музей, команда збирала та оцифровувала зразки кераміки з музейних і приватних колекцій, проводила експедиції, конференції та майстер-класи.
Саме під час конференції «Місце Барської кераміки у гончарній спадщині України» у 2021 році виникла ініціатива створити Народний музей Барської кераміки. Через кілька років ця ідея отримає вже власний фізичний простір у м. Бар.
Того ж періоду з'являлися й інші соціокультурні проєкти. Зокрема, «Придибенції по-Барськи» для старших мешканців громади. У межах цього проєкту відремонтували актову залу Барського УВП УТОС, яка невдовзі стала домашньою сценою МХАТу.
Так театр поступово перетворювався на значно ширший культурний простір, ніж той, який задумували троє людей на початку його історії.
Війна зірвала виставу. Через чотири роки до неї повернулися
На початку 2022 року МХАТ готувався продовжити ветеранський напрям. Цього разу хотіли поставити «Хто сміється – тому все минеться» та повезти виставу на Схід України - до Бахмута, Слов'янська, Торецька, Старобільська та Новоайдара.
22 лютого команда отримала повідомлення про погодження проєкту Українським культурним фондом. Через два дні почалося повномасштабне вторгнення. Замість гастролей частина акторів пішла або повернулася до війська. Інші плели маскувальні сітки, допомагали переселенцям, збирали допомогу, шили спорядження. Театр записував патріотичні композиції, проводив благодійні заходи та збирав кошти на потреби військових. Але навіть тоді театральне життя не зупинилося.
У серпні 2022 року розпочалися репетиції нової комедії - «Біда від ніжного серця». Працювали під час повітряних тривог і перших блекаутів. Для акторів репетиційна зала ставала місцем, де хоча б ненадовго можна було переключитися від воєнної реальності. Прем'єра відбулася 30 червня 2023 року. Після кількарічної перерви МХАТ знову повернувся до глядача з повноцінною живою виставою.
«Біда від ніжного серця» стала однією з найуспішніших постановок театру. Упродовж 2023–2024 років її показали 15 разів. Саме від цієї прем'єри частину коштів із кожного проданого квитка на свої культурні події театр почав спрямовувати на підтримку Збройних Сил України.
А сцена Барського УВП УТОС остаточно стала для колективу новою театральною домівкою. Через три роки після зірваного проєкту команда знову повернеться й до «Хто сміється – тому все минеться». А у вересні 2026-го історія, яка обірвалася 24 лютого 2022 року, нарешті отримає продовження — вже не як звичайна сценічна постановка, а як перша радіовистава Барського МХАТу.
На першій радіовиставі ювілейний рік Барського МХАТу не завершується. Нині колектив готується до ще однієї прем'єри — нової вистави, яку через поважні обставини не вдалося представити глядачам влітку. Її показ перенесли, і тепер прем'єру планують на середину осені.
Тож своє друге десятиліття Барський міський художній аматорський театр фактично розпочинає так само, як і перше, — з репетицій, нової постановки та очікування зустрічі з глядачами.
