МИнає річниця пам'яті захисника Олега Шибека, солдата, інспектора прикордонної служби 3 категорії, мінометник 2 групи мінометів другого вогневого відділення прикордонної мінометної застави прикордонної комендатури швидкого реагування 79 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Про його життя пише Барська міська рада.
Олег народився 24 липня 2002 року в селі Коричинці Деражнянського району Хмельницької області. Згодом родина переїхала в Барський район. Він зростав у колі найрідніших людей: батька Анатолія, матері Лідії Станіславівни та двох молодших сестер, Юлії й Анастасії.
Навчався Олег у Балківській загальноосвітній школі. У шкільні роки вирізнявся спокійною, доброзичливою та врівноваженою вдачею, завжди був готовий прийти на допомогу. З дитинства захоплювався спортом, грав у футбол і настільний теніс. Особливе місце в його житті посідала риболовля, якій він присвячував кожну вільну хвилину.
Після закінчення школи Олег вступив до Кузьминецького професійного аграрного ліцею, де здобув професію тракториста. Згодом проходив строкову військову службу, спочатку в Калинівці, а пізніше в Івано-Франківську, сумлінно виконавши свій обов’язок перед державою. Наприкінці січня 2022 року він повернувся до цивільного життя.
З перших місяців повномасштабного вторгнення російських військ Олег став на захист Батьківщини. Керуючись високим почуттям патріотизму та усвідомленням свого обов’язку перед державою, він добровільно прибув до першого відділу Жмеринського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Вінницької області для призову на військову службу під час мобілізації. У травні 2022 року Олег розпочав виконання бойових завдань у складі 79-го прикордонного загону на Південному напрямку. Військову підготовку та бойове злагодження проходив у навчальних центрах у Могилеві-Подільському та Кам’янці-Подільському.
Олег проходив військову службу на посаді інспектора прикордонної служби, виконуючи обов’язки мінометника у складі прикордонної мінометної застави прикордонної комендатури швидкого реагування 79-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Через юний вік і щиру вдачу йому дали позивний «Малий». Разом із побратимами він виконував складні бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту в Миколаївській та Херсонській областях, зокрема в місті Херсоні.
З 17 до 29 вересня 2022 року Олег сумлінно виконував бойові завдання у складі вогневого відділення мінометної застави в районі села Майського Миколаївської області. За результатами бойової роботи, під час якої було зафіксовано численні влучання по цілях противника, він був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
За час проходження військової служби Олег зарекомендував себе як дисциплінований, грамотний, працелюбний і сумлінний військовослужбовець. Він старанно виконував свої обов’язки, виявляв відповідальність, ініціативу та професіоналізм під час виконання бойових завдань. З вересня 2023 року до жовтня 2025 року Олег безпосередньо брав участь у бойовій роботі мінометної застави на Херсонському напрямку, здійснивши численні бойові виїзди на позиції для забезпечення оборони держави. Попри постійні атаки ворожих безпілотників і систематичні артилерійські обстріли, він залишався вірним військовій присязі, своєчасно виконував поставлені завдання та демонстрував мужність, витримку й високий професіоналізм.
Попри жорстокі реалії війни, 2022 рік приніс Олегові велике родинне щастя. Він одружився з коханою Тетяною, того ж року в подружжя народилася донечка Вікторія.
Для своєї родини він був турботливим чоловіком і ніжним, люблячим батьком. Молоде подружжя придбало власну оселю. Олег понад усе мріяв завершити ремонт у будинку, після закінчення війни опанувати нову цивільну професію екскаваторника, виховувати донечку та вирушити разом із родиною в довгоочікувану подорож. Він будував плани на майбутнє, мріяв про мирне життя поруч із найріднішими.
Життя молодого Захисника обірвалося 24 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання в місті Херсоні. Цього дня Олег сумлінно та самовіддано забезпечував готовність мінометного розрахунку «Ковш» до виконання бойового завдання. Під час раптового масованого обстрілу реактивними системами залпового вогню «Град», виявляючи найвищу ступінь самопожертви, він не залишив бойовий пост. Ризикуючи власним життям, Олег до останньої секунди залишався на вогневій позиції, вживаючи заходів для збереження озброєння та прикриття побратимів. Унаслідок ворожого обстрілу Олег зазнав поранення і загинув.
За мужність, самовідданість і вірність військовій присязі Олег Шибеко був відзначений орденом «За мужність» III ступеня та нагрудним знаком «Ветеран війни».
У невимовній скорботі залишилися батьки, дружина, маленька донечка, рідні, бойові побратими й усі, хто знав Олега як світлу, доброзичливу та відважну людину.
Вічна пам'ять та слава Герою!
