Барська майстриня Тетяна Рудик: як витинанка повернула її до повноцінного життя

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Тетяна Рудик займається витинанкою 10 років. Але вона її не промальовує, а вирізає зразу на чистому листі. БарNews.City поспілкувався з майстринею, і дізналися, чому саме витинанка полонила серце Тетяни і яка перспектива у цього виду мистецтва. 7 грудня в Барському ліцеї №2 відбулося відкриття виставки робіт Тетяни Рудик. Виставка триватиме місяць. А скоро вона буде учасником різдвяної виставки народного мистецтва в музеї міста Вінниця.

Витинанка увійшла в життя майстрині десять років тому - і повернула її до повноцінного життя. Тоді, у 2010-му, Тетяна важко захворіла. Її поклали на лікування у Вінницьку лікарню. Їй необхідно було розробляти пальців рук, які майже не слухалися. Починала реабілітацію  з перекладання в руці двох горіхів, а потім вирішила зайнятися якоюсь творчістю.

«Нічого, окрім ножиців в руці тримати не могла, тому почала вирізати. Це й заспокоювало, і допомагало зайняти себе у ті часи сидіння в палаті», - згадує Тетяна.

Ще з дитинства Тетяна бачила себе саме у мистецькому напрямку. Тому й спеціальність обрала - вчитель образотворчого мистецтва. Паралельно з учительською роботою, займалася рукоділлям і малюванням: бісероплетінням, модульним орігамі, вишивала рушники та серветки, малювала на платівках та полотні, робила вітражні розписи на склі, петриківський розпис на дереві і багато чим іншим. Але з усього цього вибрала саме витинанку.

«Малювання – то не моє. Почала займатися бісером, але в той час він став дуже масовим заняттям. Я не люблю займатися тим, що стає масовим. Витинанка – цікавіша, до неї потрібно більше фантазії, та й матеріал дешевший», - розповідає Тетяна.

З архіву Тетяни Рудик
З архіву Тетяни Рудик
З архіву Тетяни Рудик
З архіву Тетяни Рудик
З архіву Тетяни Рудик
Роботи Тетяни Рудик

 Як все починалося

Витинанка для Тетяни розпочалася в коледжі. Її викладачка вирішила запросити усю групу на відкрите заняття. Вже тоді студентка Тетяна виділилася з-поміж своїх одногрупників.

«Тетяна Січко сказала нам спершу на папері намалювати витинанку, а потім вирізати. То були пташки. В результаті, в усіх вийшли пташки нормальні, а в мене одна з піднятою головою, а друга – з опущеною. Потім я ще кілька разів пробувала спершу промальовувати витинанку, але, в результаті, все одно вирізала не те, що там було намальовано, - каже майстриня. – Вирішила більше не мучити олівця і вирізати без промальовки».

Міжнародне свято народного мистецтва «Українська витинанка»

У цьому році, під час конференції з витинанки, Тетяна дізналася, що володіє досить рідкісною технікою витинанки. В Україні була відома лише одна жінка, що теж вирізала без промальовування. Це – Марія Руденко, майстриня, що заснувала у Могилеві-Подільському музей витинанки. Зараз вже її немає, але вона зробила чималий внесок в розвитку цього мистецтва.

«Коли я приїхала, спершу мої роботи назвали простими, але зрозумівши, що я вирізаю без попереднього нанесення малюнку олівцем, були в захваті», - ділиться майстриня.

Витинанка як відображення внутрішнього світу людей

«Для мене витинанка – це відображення мрій і сподівань моїх друзів та близьких».

Зазвичай, сюжет приходить на думку Тетяні після нового знайомства, цікавих вражень. Це відбувається за межами дому.

«Вдома немає коли витинати. Ця робота досить багато потребує часу. Вирізання займає у мене від чотирьох годин до двох днів. Витинанку роблю, зазвичай, коли лікуюся. Для мене це – чудова терапія».

За десять років Тетяна зробила близько 50 витинанок. Більша частина з них – роздаровані. 

Виставка витинанок Тетяни Рудик в Барському ліцеї № 2

«На курсах підвищення кваліфікації, викладачка, побачивши мої роботи, запропонувала зразу вирізати витинанки у двох екземплярах. Щоб можна було одну залишити собі для колекції. Просто потрібно брати зразу два листки».

Зазвичай, Тетяна вирізає витинанку для когось. Тому, одну вона відразу дарує людині, яка надихнула на сюжет, а іншу – залишає для себе.

Витинанки з магічними метеликами

«Час від часу з’являється нова серія витинанок. Перша була «Лебедина вірність». Вона – найдовша в часі. То, в основному, були мотиви, пов’язані з лебедями. Друга – «В очікуванні див». Це – найкоротша по терміну серія. Вона зайняла 12 днів, проведених в лікарні Порогова, де я чекала на народження донечки. Потім ще кілька сюжетів пішли під цією назвою. Остання серія – метелики».

Останню серію Тетяна називає магічною, бо усі щось незвичайне бачать у її роботах. Найбільше зацікавлення викликають великі очі, що видно на метеликах.

 

«Кожен бачить щось своє: хтось зажурливого козака, хтось Божий погляд. Витинанка «Погляд козака» «народилася» о четвертій годині ранку, після екскурсії по козацькому кладовищі в селі Буша Ямпільського району . Це було в рамках ІІІ Міжнародного фестивалю витинанки, що відбувся в Могилеві-Подільському. Нові враження, знайомства та екскурсії породили той суровий погляд з минулого».

Ідея вирізати метеликів зародилася вже давно у майстрині, дуже вже їй подобається метелик Павине око.

«Я ніколи не маю на меті в витинанці придумати щось надзвичайне, але воно саме виходить».

Деякі витинанки сняться вночі

Кожній витинанці Тетяні потрібно дати назву. Так вимагають організатори виставок. Це була для майстрині справжня проблема. 

«Є такі, назва яких зразу приходила, інші – важко. Особливо важко було назвати метелики».

Виставка Тетяни Рудик

Надихає на роботу Тетяну позитивна енергетика, що йде від співрозмовника.

«Одна з останніх робіт «Українка», яка ще не була на виставках, мені наснилася вночі. Таке буває рідко. Я познайомилася з новою подругою, а вночі прокинулася від того, що мені наснилась витинанки. Щоб не будити нікого, я в темноті знайшла олівець, підсвітила собі телефоном, і замалювала ідею, щоб до ранку не забути».

Виставки розпочалися не так давно

Перша виставка витинанок Тетяни відбулася в Барській районній бібліотеці, далі – на День незалежності в місті Бар.

 

Потім – у Вінницькому краєзнавчому музеї відбулася перша власна і довготривала виставка. Про неї писали усі вінницькі газети, говорили по місцевому радіо та на телебаченні.

Саме вона дала поштовх для того, щоб учні Журавлівської школи, де Тетяна викладає образотворче мистецтво, поглянули на витинанку з іншого боку.

 

Зараз до майстрині приходять школярі, які цікавляться цим видом мистецтва. Учень 8-го класу Владислав Зарічний, часто консультується з вчителькою, показує їй свої роботи, і вже робить успіхи в цьому напрямку. Більше в Барі Тетяна не чула, щоб хтось ще займався витинанкою.

«Вироби ручної праці в Україні не дуже ціняться. Але за кордоном вони досить дорого коштують. Та й самі люди вважають, якщо прикраса ручної роботи, вона має бути безкоштовною. Робила і українські віночки, і ангелочки, і ще багато чого, але то лише для власних потреб».

Для витинанки Тетяні потрібен кольоровий папір та гострий ножик для декоративних робіт з круглим пером. Для виставок – рамки.

Перспективи витинанки

«Для того, хто цінує щось прекрасне, будь-який твір має перспективи. Тут така ж перспектива, як в живописі, графіці. Тільки витинанка має більш народний рівень».

Виставка витинанки Тетяни Рудик

7 грудня в Барському ліцеї №2 відбулося відкриття виставки робіт Тетяни Рудик. Виставка триватиме місяць. А скоро ще одна виставка відбудеться в музеї міста Вінниця.

 

Коментарі:

Цікаві матеріали наших партнерів

Останні новини