Після фінішу виборчої гонки до Верховної Ради, пройшло кілька тижнів. Саме час згадати, як йшла боротьба на окрузі між переможцем Іриною Борзовою, срібним призером Людмилою Щербаківською і «власником» бронзової медалі Анатолієм Кушнірем. На БарNews.City стартує спецпроект. Ми спілкуємося із трійкою лідерів перегонів.
Сьогодні публікуємо нашу розмову із Анатолієм Кушнірем. Як йшов до лідерства, для чого брав участь у виборах та які плани на майбутнє має, далі у тексті.
Анатолій Петрович Кушнір 1961 року народження. Народився та проживає в місті Жмеринка, Вінницької області. Навчався у Барському автомобільно-шляховому технікумі. Проходив строкову військову службу. Працював майстром з ремонту доріг в Жмеринській дорожньо-експлуатаційній дільниці. майстром, а згодом і начальником цеху заводу «Сектор».
Потім відкрив власний бізнес. Підприємства, які він очолював: ВК «Нектар», ПП «Час», ПП «Ремонтно-будівельне управління», ПП «Корунд», ТОВ «Жмеринський металообробний завод».
У 2014 році переміг на позачергових виборах міського голови м.Жмеринка. У 2015 році знову переміг на чергових виборах. У 2018 році депутати оголосили йому недовіру. Досі тривають судові процеси з цього питання. Безпартійний. Має дружину, дітей та 5 онуків.
За кандидата на виборах проголосували 10 888 виборців - це 13,75% голосів.
- Чому вирішили йти у Верховну Раду? Коли прийняли це рішення?
- Рішення прийшло років 3-5 тому, вже точно не пам’ятаю.
Коли мене обрали вперше міським головою в 2014 році на позачергових виборах, моїй команді вдалося чимало зробити в місті. Жмеринчани повірили владі. Це була найбільша перемога. Я зрозумів, що можу щось зробити для громади.
Людина доживає до того періоду, коли хочеться щось віддати. Хочу передати свій досвід і знання.
- Як вважаєте, чого вам не вистачило для перемоги?
- Не усі виборці цікавляться кандидатами, читають інформацію. До того ж, є мода на партії - хто більше на слуху, того й обирають.
Мабуть, я суспільству не потрібен. Я до цього відношуся спокійно. Якщо ви амбітна людина – на вибори краще не йти.
Або ж, якщо я мазанець Божий, то мене від цього відвело.
- Оглядаючись назад, що б змінили у своїй передвиборчій кампанії?
- Ніяких змін я б не робив. Хіба, може було б більше зустрічей. Можна було більше своїх спостерігачів поставити. Але це нічого особливо б не змінило.
- Відчували від когось тиск з боку конкурентів?
- Я спілкувався з Мартинюком, Щербаківською, Борзовою, Криваком, Мельничуком, Сімаковою. Так, хтось просив поступитися, але тиску не було.
- Хто вас найбільше підтримував?
- Друзі дуже підтримали і в Барі, і в Києві, жмеринчани, сім’я. Моя команда дуже допомогла. Підтримували священники різних конфесій, усі знайомі, колектив.
Не обійшлося і без негативу. Виявилося багато людей, які лукавили, зраджували.
- Чи плануєте брати участь у місцевих виборах або наступних парламентських?
- Не знаю чи балотуватимуся. Зараз я в стані судів про повернення на посаду міського голови.
Щодо парламентських, я не дуже вірю в новий виборчий кодекс. А по-друге, через 5 років у мене буде пенсійний вік. Дуже важливо вчасно піти. Тож балотуватися не буду.
- Який закон ініціювали б?
- Я б змінив закон про самоврядування. Бо голови селищ, міст, сіл абсолютно не захищені. У нас немає закону про міського чи селищного голову. Його можна зняти, висловивши недовіру депутатів, як це зробили зі мною і не тільки. В країні є досить випадків таких.
Депутата ж ми відкликати не можемо на будь-якому рівні. Що б він не накоїв. У нас навіть закону про референдум немає.
- Назвіть три найбільш успішні реформи за останні п’ять років в країні?
- Найкраща реформа фінансової децентралізації. Всі інші реформи не завершені, тому говорити чи вони успішні – не можемо. Медична не пішла. Пенсійна – не пішла.
В освітній реформі також є певні недосконалості. Є вчитель, в якого результати добрі і в якого - ніякі, а оплата – однакова.
Згоден зі впровадженням опорних шкіл, бо не доцільно тримати в селі навчальний заклад з 20-30 учнями. Люди бояться закриття. Так, школа є певним фактором виживання в селі, але там треба розвивати економіку, тоді й школи будуть, люди матимуть де працювати, не виїжджатимуть. Я в Польщі був у одному маленькому селі. Там побудували завод, який виготовляє деталі для боїнга. Село розцвіло.
Щоб підняти громаду, треба обирати керівником господаря. Якщо обираємо господаря, будуть і нові школи, і рівні дороги, і розвиток економіки.
Анатолій Кушнір подає заявку на участь у виборах до Верховної Ради
- Чого не вистачило для повної реалізації реформ в державі?
- Не було підготовки до проведення реформи. Щоб був позитивний результат, треба визначити перший, другий, третій і десятий крок. Поки покроково не знаєш – справа не піде.
- Що найбільше гальмує реформи в Україні?
- Ці чинники, що я сказав, й гальмують.
- Який головний виклик буде для новообраної Верховної Ради?
- Для кожної людини, яка стає високопосадовцем, є два найстрашніші випробування: влада та гроші. І дай Бог новій владі втриматися разом з тими гаслами, з якими вона йшла на вибори.
- Поділіться планами на майбутнє?
- Планів дуже багато. Якщо говорити про моє підприємство, хочу нову технологічну лінію.
По-друге, коли балотувався у нардепи, хотів реалізувати задум, який би допоміг сільським жителям створювати свій успішний бізнес на місцях.
У селах мало робочих місць. Молоді люди або залишають село або спиваються. Маю велике бажання організувати бізнес для сільської місцини.
Там всі саджають малину, смородину. Але ніхто не знає арготехнологію. Хочу зробити консультаційний центр, де б давали знання, допомагати з реалізацією або переробкою продукції. Налагодити канали збуту за межами України. Чому за кордоном? У нашій країні – перевиробництво ягід.
Ми організуємо зайнятість людей. Вони почнуть працювати і будуть самодостатні. Для цього треба отримати грант.
Так як я не пройшов у Верховну Раду, на рівні країни вже реалізувати ці плани мені не вдасця. Тому буду це робити на рівні Жмеринського району.
