У часи Незалежної України, коли нашій державі вже було 10 рочків вийшла самостійним друком, як окрема, газета "Барчани". Щоб дізнатися про що в той час писали у 2000-ні роки барські журналісти, ми зазирнули у підшивки газет.
Перший випуск "Барчан" датується 28 липня 2001 року. У ньому вітання, кримінальна хроніка, програма, передрук з іншої газети історичних відомостей про Україну часів козацтва, гороскоп, рубрика "Вітаємо сім'ї" з народженням дітей (до речі, за той тиждень в місті народилося 14 діток) та оголошення.
У той час редактором газети був Сергій Навроцький. До речі, гортаючи сторінки видання починаєш розуміти наскільки змінювали газету люди, які приходили працювати в редакцію.
Тож поки Сергій Навроцький очолював видання, тут переважали ліричні настрої. Різні оповідки та навіть кримінальні новини були описані як окрема історія. У кожному номері була сторінка, присвячена історичним фактам про Україну (передрук або матеріал від місцевих істориків та краєзнавців).
Ось читаємо в третьому номері газети про те, як на Карпатських схилах висадили молодий бук у вигляді тризуба. Чи є ще там та лісова ділянка ми знайти в інтернеті не змогли.
Багато у газеті про історичних постатей. Саме в той час депутати вирішили встановити пам'ятник Михайлу Грушевському і відкрили його на День міста. Трохи згодом ім'я Грушевського присвоїли Барському коледжу (тоді училище).
Звісно є тут і політики, і рішень виконкомів та про сесії, але ж це і зрозуміло, газета була комунальною і фінансувалася Барською міською радою.
Постійним дописувачем тоді ми бачимо, був барський поет та письменник Віктор Вялих.
За 13 вересня 2002 року номер газети вже відрізняється від попередніх. "Барчани" починає видавати інший редактор Сергій Левицький. Тут починають переважати публікації про різні юридичні норми, Барський машинобудівний завод, з'являється рубрика "Що це? Де це? Чиє це?", карикатури та анекдоти, заголовки з підтекстом. Натомість зникають ліричні настрої та щотижнева історична сторінка.
З появою у колективі заступника редактора Євгена Меснянкіна лірика повертається, але трохи інша за своєю стилістикою. З'являється більше публікацій про навчальні заклади, про музичну школу, бібліотеку та директора школи №3 Бориса Тресера і його "Царину прекрасного".
З появою нових журналістів стає більше новини про місто. Історична рубрика теж час від часу повертається на сторінки газети у вигляді історичних факів про Бар.
З'являється рубрика дитячих фото. Публікуємо кілька з них, можливо хтось себе впізнає. Тоді інтернету був не такий доступний, тож потрапити на сторінки газети було досить престижно.
Далі колектив омолоджується, газета стає більш насиченою та змінює часто дизайн.
