26 квітня минає рік, як Барська міська громада втратила мужнього захисника та воїна, молодшого сержанта Олександра Черниша, який з перших днів повномасштабної війни пішов добровольцем захищати Батьківщину, але, на жаль, загинув під час виконання бойового завдання.
Олександр Черниш народився 2 травня 1975 року в м. Бар. В 1990 році закінчив Барську школу №2. З 1990 по 1994 рік навчався в Барському фаховому коледжі транспорту та будівництва за спеціальністю «Експлуатація і ремонт підйомно-транспортних будівельних шляхових машин і обладнання».
30 травня 1994 року Олександра призвали на військову службу у місті Кам’янець-Подільський, де прослужив 3 роки у понтонних військах.
Був товариським, відкритим та добрим
З своєю дружиною Павліною був знайомий ще зі школи. Навчалися у паралельних класах.
В 1996 році закохані одружилися, а у 1997 році в молодої пари народився перший син Денис. Другий син - Дмитро народився у 2008 році.
«Завжди усміхнений, щирий, відкритий, товариський, душа компанії, з надзвичайно великим серцем, готовий віддати все, що у нього було, прийти на допомогу вдень і вночі. Дім був як вулик, завжди багато людей навколо нього» - згадує про Олександра дружина Павліна.
Він був чесним та справедливим, справжнім в усьому: характері, дружбі, роботі. Любив природу, рибалку. Завжди знаходив в собі сили, щоб боротись за реалізацію своїх планів та заповітних мрій. Любив життя у всіх його проявах, і саме тому не уявляв іншого вибору, аніж як стати на захист своїх близьких, рідних, України.
Не вагаючись, став на захист Батьківщини
«Це війна. Я пожив, і я піду на захист Батьківщини. Якщо я не піду, то підуть мої сини» - з такими словами Олександр з перших днів повномасштабного вторгнення добровільно пішов на службу до військової частини, де служив за своєю спеціальністю. Був командиром понтонно-мостової роти.
Загинув за 6 днів до свого Дня народження
26 квітня колона, у якій знаходився Олександр, вирушила на виконання бойового завдання по наведенню поромної переправи в районі населених пунктів Гусарівка – Протопопівка Харківської області. В цей же день при виконанні робіт група потрапила під інтенсивний артилерійський обстріл із ствольної артилерії та систем РСЗВ. Під час цього обстрілу Олександр Черниш загинув. До свого чергового дня народження захисник не дожив 6 днів.
Найбільше у цім світі Олександр любив своїх близьких, заради яких він жив, боровся та загинув.
Нагороди
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Указом Президента України від 1 червня 2022 року молодшого сержанта Олександра Черниша нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна й світла пам’ять, шана Герою Олександру Чернишу!
