Війна вже майже 10 років руйнує та спустошує наші міста, сім'ї та душі. Ще у 2014 році ворог підступно, без оголошення вступив на українські землі, і з того часу Україна побачила та відчула своїх справжніх захисників, і, на жаль, почала втрачати частину з цих справжніх патріотів.
26 травня минає 8 років з дня, коли ще один наш земляк - Олександр Басюк, Герой піднявся в небеса. Історію життя захисника публікує Барська міська рада.
Мріяв бути футболістом, але став військовим
Народився Олександр 15 вересня 1983 року в м. Бар. Був старшим з трьох дітей у родині. Навчався в ЗОШ №1. З другого класу займався футболом. Мріяв своє майбутнє пов’язати з цим заняттям, проте доля розпорядилась по іншому.
Після 11 класу у 2000 році вступив до Харківського військового інституту танкових військ НТУ “ХПІ”, а у 2004 році закінчив його та отримав звання лейтенант. Військову службу проходив в м. Володимир-Волинський, Волинської обл.
Безмежно кохав, але, на жаль, судилося в шлюбі прожити лише 10 років
В грудні 1999 року познайомився з майбутньою дружиною Інною. В 2005 році пара одружилась, а у 2009 році у закоханих народився син Дмитро.
«Це була для нього найбажаніша дитина в усьому світі, він безмежно любив нашого сина - розповідає дружина Героя - Взагалі він був найкращим чоловіком. Вирощував кімнатні квіти, любив футбол, був мисливцем. Він дуже хотів мати власний будинок з присадибною ділянкою, щоб займатись садівництвом. Саша був моїм коханням з 10 класу і по сьогоднішній день…».
Війна забрала чоловіка, тата, сина
У квітні 2005 року Олександра перевели до військової частини А0853, що базується в м. Бар. Навесні 2013 року пройшов навчання на сапера, а влітку того ж року його відрядили у Запорізьку обл., де його й застала війна. 26 травня 2014 року Олександр отримав статус учасника бойових дій.
15 травня 2014 року нашого захисника відрядили в м. Мелітополь для розмінування з виїздом у Донецьку обл. Протягом 2014 року ще тричі був на ротації в Донецькій обл.
15 квітня 2015 року Олександр Басюк, на той час заступник командира понтонно-мостового батальйону з озброєння, поїхав у відрядження в м. Сіверськ Артемівського району Донецької обл. до штабу Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. А 26 травня цього ж року Україна назавжди втратила свого Героя. Йому було 32 роки.
Пройшли роки, але біль втрати у тих, хто знав та любив Героя не вщух.
Вічна пам'ять та слава Герою!
