Сергій Маковецький - всім відомий в Барі волонтер. Крім того, він депутат Барської міської ради кількох скликань і близько 26 років є приватним підприємцем. До того, протягом трьох років працював у системі МВС у Вінниці. Волонтерством почав займатися з початку війни - 2014 року. З того часу побував у багатьох гарячих точках.
Журналістка Анастасія Чорней, студентка ВДПУ поспілкувалася з Сергієм Маковецьким та дізналася як і чому він став волонтером, кому його організація допомагає та як волонтер підтримує своє моральне здоров'я відвідуючи захисників.
Фото: Зі сторінки Facebook Сергія Маковецького
- Чому Ви вирішили стати волонтером і що вас надихнуло на це рішення?
- По-перше, я люблю свою країну та хочу в силу своїх можливостей щось зробити для того, щоб вона могла перемогти в цій війні. Я бачу, що у нас є проблеми з корупцією та впливом московії, і хотів би бачити Україну багатою, країною, що процвітає, яка може розвиватися на рівні Європи та інших цивілізованих країн.
- Чи реєструвалися, як волонтер?
- Так, я став членом організації «Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО», яка була заснована Анатолієм Слівінським. Згодом, в грудні 2021 році, перед початком повномасштабної війни, ми створили свою організацію «Об'єднання волонтерів АТО та учасників бойових дій у Вінницькій області», яка зареєстрована і має власний статут та банківський рахунок.
- Працюєте сам чи в команді?
- У нас тільки команда. Зараз у ній одинадцять активних членів.
Фото: Зі сторінки Facebook Сергія Маковецького
- Як збираєте допомогу? Є партнери за кордоном, чи місцеві донатять?
- Наразі ми збираємо допомогу переважно від місцевих жителів. На початку війни у нас були люди за кордоном, які надавали фінансову підтримку. Однак, з часом ці можливості зменшилися, і зараз ми отримуємо фінансову допомогу тільки від місцевих людей. Робити збори все важче, але людей теж можна зрозуміти, оскільки ціни в країні зросли, а зарплати залишилися невисокими.
- Чи відрізнялася ваша волонтерська діяльність до повномасштабної війни і після. Як змінилися потреби військових?
- Відрізняється тим, що раніше ми могли відвідувати наших військових 3-4 рази на рік, а зараз ми їздимо до них 3-4 рази на місяць. Перші три місяці війни я взагалі як підприємець не працював. Постійно був у русі, приїжджав лише на кілька днів для відпочинку, збір допомоги, а потім знову вирушали у поїздку. Таким чином, інтенсивність нашої роботи значно зросла.
Щодо потреб військових, то наш бюджет не такий великий, тому ми не можемо розраховувати на придбання дороговартісних технічних приладів, наприклад таких, як квадрокоптери. Тому зазвичай возимо продукти харчування, будівельні матеріали... У певний час особливо були актуальними генератори.
- Допомагаєте лише військовим чи ще переселенцям?
- Так, ми надаємо допомогу лише військовим. Єдиний раз ми поїхали до цивільних відразу після звільнення Херсону. У той час ми зібрали бус продуктових наборів і відправилися в одне далеке село. Проте в загальному, наша допомога спрямована на підтримку ЗСУ.
- Чи допомагає вам депутатство в вашій діяльності?
- Можливо й так. Нам допомагає міськрада: нас заправляють пальним, забезпечує нас гуманітарною допомогою, яка надходить на їхні склади. Тому з міськрадою у нас тісна співпраця.
- Ви на своїй сторінці у Facebook писали про волонтерство дітей. Скільки приблизно ви знаєте таких дітей і яким чином вони волонтерили.
- Все почалося минулого року, коли діти з Барського ліцею №2 на перехресті вулиць Героїв Майдану і Каштанової (на так званому "п'яному куті"), самостійно розпочали збирати кошти. Спочатку вони не знавали куди передати зібрані гроші, тому ми зв'язалися з ними. Інформація про їхню ініціативу поширилася в соціальних мережах й інші діти також почали займатися волонтерством. На вулиці Гончарній діти зробили блокпост, де також почали збирати гроші для ЗСУ.
Усі зібрані кошти під час різдвяних свят маленькі та дорослі колядники цьогоріч також передали на підтримку ЗСУ.
Останній такий приємний та неочікуваний вчинок був від дівчинки з Гармак, що зібрала на ЗСУ 15 190 грн та дівчинки з 4-ї школи яка також зібрала 1690 грн.
Які переваги волонтерства Ви відчуваєте для себе особисто?
- Для мене особисто переваги волонтерства є внутрішніми. Кожен з нас, наскільки може, повинен робити свій внесок у нашу перемогу. Я вважаю, що якби кожен робив свій вклад у міру своїх можливостей, перемога настала б значно швидше.
- Розкажіть яким чином проходить запит: вам телефонують, приходять, пишуть? Чи це в основному знайомі військові чи є і незнайомі?
- В основному люди телефонують, оскільки наш пріоритет - надавати допомогу підрозділам, які перебувають у безпосередній зоні бойових дій. Вони не мають доступу до магазинів і не можуть забезпечити себе необхідними продуктами. Також багато людей звертаються до нас через знайомих, друзів, родичів. Наприклад, у нашій команді є Світлана Казьмірук, у якої чоловік і два сини перебувають на фронті, тому відповідно вони звертаються до нас за допомогою.
Також іноді до нас звертаються незнайомі люди. Ми з Анатолієм Бартащуком допомагали декільком пораненим, одягали їх. Для нас немає «чужих», всі свої.
- Як Ви дбаєте про своє фізичне та психологічне здоров'я під час волонтерства в умовах війни?
- Фізичне, то вже таке: колись гірше, колись краще. А щодо психологічного... намагаюся десь шукати позитив, бо негатива в нас і так вистачає. Бажано на цьому не дуже акцентувати свою увагу, абстрагуватися і шукати в якихось речах позитив.
Фото: Зі сторінки Facebook Сергія Маковецького
- Які перешкоди виникають перед волонтерами, які працюють під час війни?
- Фактично, у нас немає значних перешкод. Єдина велика проблема це - недостатня кількість коштів.
- Які можете дати поради новачку як стати волонтером?
- Бажання. Єдине, що тут треба це бажання, чисту совість і чисті руки. Щоб довіряли цій людині, і цю довіру вона доводила добрими справами.
