2 червня минає рік з дня загибелі нашого земляка, воїна-патріота, коханого чоловіка, люблячого батька, брата, вірного друга Андрія Шліпунова. Про це пише Барська міська рада.
Андрій народився 8 грудня 1983 року в селі Пилипи Барського району. Був один з чотирьох дітей у родині. Мати та батько були простими колгоспниками, тому Андрію, його сестрі та двом братам, довелось рано зазнати важкої сільської праці. Після закінчення 9 класу Підлісно-Ялтушківської школи, пішов навчатися до Говорівського професійного аграрного ліцею за напрямком «Харчові технології», за спеціальністю «Повар».
У 18 років Андрія призвали на військову службу у м. Львів, де він служив у ракетних військах.
Сім'я
У 2004 році одружився, а у 2006 року у подружжя народився первісток Андрій, в 2008 році - другий син Артем. Після розлучення сини залишились на вихованні у батька.
У 2013 році Андрій побрався вдруге, і продовжував ростити і виховувати своїх синів у селі Слобода Ялтушківська.
Війна
У 2014 році, коли почався російський наступ на Сході України, Андрія, за його згодою, мобілізували і з тих пір він майже постійно перебував у Донецькій та Луганській областях, де брав участь у боях.
21 жовтня 2021 року Андрій провів у останню путь свою матір. У березні 2022 року мав повернутись додому у зв’язку з закінченням контракту. Але там його застало повномасштабне вторгнення російських військ. Почалися активні бойові дії.
Загинув під артилерійським обстрілом
25 травня Андрій попередив, що виходить на завдання. Просив йому не дзвонити, обіцяв самостійно вийти на зв’язок по поверненню. Проте дзвінка рідні більше не дочекались…
2 червня 2022 року під час артилерійського обстрілу старший оператор «ПТРК КОРСАР» протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини А4395 солдат Андрій Дмитрович Шліпунов загинув після вогневого зіткнення з противником в селиші Тошківка Луганської області, отримавши поранення несумісні з життям.
Він свідомо став на військовий шлях. Він був одним з тих, хто не уявляв свого життя без допомоги українському народу та своїй державі. До останнього свого подиху боронив Україну від російської навали. Жодні слова не можуть полегшити горе рідних. Ми пишаємось нашим воїном, його подвигом та самопожертвою.
Вічна пам'ять та слава Герою!
