Вже майже десять років триває війна в Україні. І увесь цей час досі не вкладається в голові: як в, здавалося б, цивілізованому світі таке можливо. Чому наші українці мають переживати такі страждання?! За що?! Наші сміливі воїни стоять на захисті нашої держави щодня! І, на жаль, чимало загинуло від рук неадекватного ворога, що цинічно прийшов в Україну, щоб нищити все на своєму шляху.
Так, ми тримаємо оборону, відвойовуємо свої землі, але ми і втрачаємо своїх людей - найкращих, які варті того, щоб будувати нашу державу: патріотів, сміливих воїнів, які не побоялися стати на захист України та усього народу.
19 липня минає рік з для загибелі нашого земляка Романа Белінського. Про його життя пише Барська міська рада.
Роман Володимирович Белінський народився 23 квітня 1981 року у м. Бар. Був другим сином у родині. Батько Романа працював на цукровому заводі токарем, потім завідував заводським клубом. Мати деякий час також працювала на цукровому заводі, а потім - у райвійськкоматі начальником фінансово-господарської частини.
Навчався Роман у Барській школі №2. Після її закінчення продовжив навчання в Барському ПТУ №8, де здобув професію маляр-штукатур. Закінчив також Кузьминецьке СПТУ за спеціальністю водій-тракторист.
Любив тварин, особливо коней
З самого дитинства неймовірно любив тварин. Коли був маленьким, бабуся Романа працювала на цукровому заводі. Там був відгодівельний пункт, до якого кіньми на підводі підвозили солому, сіно та інші корми для тварин. Він часто на тому возі катався, з цікавістю роздивлявся на пункті. Мабуть, саме тоді й «закохався» у тварин, а в коней особливо. Додому часто приносив собачок, про яких сам піклувався. Також дома у нього завжди були акваріуми.
Подорослішавши, працював у м. Київ, звідки поїхав у м. Дніпро, де навчався у спортивній кінній школі.
Сім'я та хобі
У 2002 році у Романа від першого шлюбу народився син Владислав.
Після Дніпра поїхав в Англію, де займався кінним спортом, певний час тренував коней королеви Єлизавети II. Отримав чимало різних нагород
Там познайомився з майбутньою дружиною Тетяною, яка також є майстром кінного спорту.
З часом переїхали разом до Києва, де у подружжя в 2007 році народився син Артур, а у 2009 році - донечка Даніела.
«Був чудовим батьком та чоловіком. Дуже гарно жили з дружиною. Завжди і кругом були вдвох. Будували своє життя самостійно… «Мамо, я вас з татом дуже люблю»…таким був мій син…» - розповідає матір Героя Надія Тимофіївна.
На київському іподромі разом з дружиною мали в оренді конюшню, займались елітними кіньми. Роман постійно приймав участь у різноманітних змаганнях. Мав багато кубків та медалей за призові місця. Отримав ступінь кандидата у майстри кінного спорту.
Війна
З початком повномасштабного вторгнення вивіз свою родину до кордону, аби вони були у безпеці в іншій країні. Сам повернувся до Києва. Після того, як сусідню конюшню почали бомбити, Роман терміново зайнявся рятуванням коней. Усіх розподілив по Україні, аби лише вони були живі.
Разом із друзями почав займатись волонтерством. Допомагали вивозити поранених та загиблих.
5 червня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України та продовжив допомагати і захищати свою країну та родину, уже будучи військовим.
Спочатку пройшов відповідне навчання в м. Житомир, після чого його направили в м. Дніпро. Потрапив до десантно-штурмової бригади. Брав участь у бойових діях у Луганській та Донецькій областях.
Перед тим, як їхати на навчання, Роман привіз двох собак матері на тимчасове утримання зі словами: «Мамо, я повернусь та обов’язково їх заберу…»… Та не судилось…
19 липня 2022 року під час виконання бойового завдання Роман Белінський загинув.
Не стало людини, яка любила та цінувала життя, знала своє місце в ньому, знала, якою життєвою дорогою має йти. Не стало люблячого сина і батька, чудового чоловіка, прекрасного спеціаліста своєї справи, який планував і міг зробити ще так багато у своєму житті. Та все це обірвали рашистські нелюди.
Вічна пам'ять та слава Герою!
