Вже минуло сім років як нестало нашого земляка, який захищай Україну від ворога. Про його життя пише Барська міська рада.
Олександр Перетятько народився 7 липня 1974 року в селі Журавлівка Барського району. Був одним із трьох дітей у сім’ї. Закінчив середню школу. Потім навчався в Кузьминецькому профтехучилищі за спеціальністю тракторист. Деякий час працював за фахом.
Одружився, але спільне життя не склалось. Згодом одружився вдруге. Від першого шлюбу у Олександра народився син. Від другого – донечка.
Строкової служби в армії наш герой не служив і не призивався, оскільки його старший брат загинув. Але з початком АТО він писав заяву за заявою з бажанням йти на захист, проте йому постійно відмовляли. Та його наполегливість принесла бажаний для нього результат. Після чергової заяви йому таки прийшла повістка.
13 липня 2015 року Олександра мобілізовали до лав Збройних Сил України. Служив механіком-водієм 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України в місті Мукачеве Закарпатської області. Брав участь в антитерористичній операції на сході України.
18 серпня 2016 року серце механіка-водія, старшого солдата Олександра Перетятька несподівано зупинилося під час несення військової служби біля села Покровське Бахмутського району Донецької області.
«За характером він був дуже добрим, завжди усіх слухав, усім допомагав, - згадує мати Героя.- Перед його загибеллю мені наснився тяжкий сон про сина, після якого я зрозуміла, що буде щось дуже недобре. Душа матері завжди відчуває свою дитину…»
Мати пам’ятає кожен день життя свого сина. Пам’ятає як радісні моменти, так і той тяжкий сон. І ту страшну звістку про сина. Такі рани не заживають.
Вічна пам'ять і слава Герою!
