Війна вже йде десятий рік, і увесь цей час ми, на жаль, отримуємо сумні, болючі звістки про втрату наших захисників. На жаль, ніхто з цих людей більше не повернеться живими, більше не зустрінуться з рідними, не роститимуть своїх дітей, не обнімуть батьків. Така ціна нашої свободи, незалежності нашої країни. Вісім років тому громада втратила свого захисника Андрія Водзяновського. Він, мужній наш Герой, загинув 24 серпня, підірвавшись на міні. Про його життя пише Барська міська рада.
Андрій Водзяновський народився 18 червня 1983 року у м. Бар. Навчався у ЗОШ №1. В дитинстві був дуже допитливим хлопчиком.
Любив спорт, природу, рибалку. Закінчивши 9 класів, пішов навчатися в Барське ПТУ за фахом столяр-будівельник. В 2005 році поїхав до Києва та працював на будівництві, потім - водієм на різних підприємствах. Робота була важкою, але це Андрія не лякало.
В Києві зустрів свою майбутню дружину Олену, створили сім'ю. В 2008 році народилась донечка Даринка, а в 2009 році - Іванка. Після народження Даринки подружжя переїхало жити в м. Бар.
В січні 2015 року пішов добровольцем до лав ЗСУ, солдат, сапер 93-ї окремої механізованої бригади.
24 серпня 2015 року життя солдата, сапера 93-ї окремої механізованої бригади Андрія Водзяновського обірвалось. Поблизу села Невельське Ясинуватського району Донецької області автомобіль УАЗ, на якому група саперів поверталася після розмінування території, підірвався на виставленій терористами протитанковій міні. Від отриманих поранень Андрій Водзяновський загинув на місці.
Указом Президента України від 21 березня 2016 року «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Андрій Водзяновський нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Не стало ще одного Героя, ще однієї Людини. Не стало сина, батька, чоловіка, товариша та друга. Обірвалося життя, обірвались плани, задумки та мрії. Але залишається пам'ять. Андрій залишається в наших душах і серцях.
Вічна пам'ять і слава Герою!
