Коли війна закінчиться, на жаль, вже не буде все, як колись. А найгірше те, що не буде тих, кого ця війна забрала назавжди. 28 лютого 2023 року загинув наш земляк Олександр Кучерук, який захищав нас усіх від ворога. Про його життя пише Барська міська рада.
Олександр Кучерук свідомо обрав для себе простий шлях захисника Вітчизни. Така вже була у Героя вдача — не міг насолоджуватись мирним життям, коли російські агресори паплюжили його рідну землю. Він не шукав слави, а з честю виконував свій обов'язок чоловіка і захисника, щоб з українців ніхто й ніколи не жив в окопах… Бійцю довелось побувати там, де кожен день підстерігає небезпека, де кожен день доводиться втрачати побратимів. Та, перебуваючи на фронті, Олександр жодного разу не дав відчути рідним біль та страх війни, максимально полегшував її сприйняття, аби навіть з розмов вони не відчували того жаху, який щодня бачать наші безстрашні оборонці.
Олександр Леонідович Кучерук народився 25 липня 1980 року в с. Сименки Барського району. Мав молодшу сестру Галину. Мати все життя пропрацювала в радгоспі с. Терешки.
Навчався в Терешківській школі. Був доброзичливим та відповідальним хлопчиком. Ніколи ні з ким не конфліктував.
По закінченню школи навчався в Барському автодорожньому технікумі за спеціальністю «автомеханік».
В 2008 році у нього народився син Єгор, якого він дуже чекав та любив. Намагався давати сину максимум уваги та турботи: «Він без проблем міг покупати, нагодувати та заколисати маленького Єгора. Ніколи не вважав це чисто жіночим обов’язком. Вони часто їздили разом на футбольні матчі та інші змагання. Все, чого Саші не вистачало в дитинстві самому, він давав сину», - розповідає його сестра Галина.
Олександр два роки служив матросом в Одесі. Працював головним механіком на залізниці в м. Київ (Дарницьке ДЕПО). Там і застала його війна. Звідти пішов добровольцем в ЗСУ, хоча в нього була бронь і можливість залишитись на роботі. Але він не хотів бути осторонь, сказавши: «Я не буду очікувати, щоб орки прийшли в мій дім». Вже 26 лютого 2022 року Олександр підписав контракт з ЗСУ.
Спершу боронив Київщину, потім виконував завдання з охорони енергетичних об’єктів в Київській та Чернігівській областях. Воював в Луганській області в скаладі 2 взводу 4 роти 127 батальйону. Мав позивний «Боцман», яким дуже пишався.
З побратимами у нього були дуже гарні відносини. Олександр вирізнявся веселим гумором і завжди був душею підрозділу, в якому воював.
На початку повномасштабного вторгнення син Єгор виїжджав за кордон, і прощаючись біля кордону Олександр, немовби щось передчуваючи, запитав його: «Єгор, я тебе ще побачу чи уже ні…?», - не побачив…» - згадує Галина.
28 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу с. Діброва Сєвєродонецького р-ну Луганської обл. Олександр Леонідович Кучерук загинув.
Побратими під щільним вогнем ворожої артилерії винесли вночі тіло загиблого «Боцмана» із зони бойових дій.
Про захисника згадують сестра Галина та син Єгор
«Олександр в житті був веселим, життєрадісним добряком, а в підрозділі був відважним воїном, воював і загинув як Герой. «Він ніколи не підвищував голос, не злився, був спокійним у будь-яких навіть складних ситуаціях, завжди усе переводив в жарти. Для нього було дуже важливим, щоб нікого нічим не образити. Добрішої людини я не знаю…» - розповідає сестра, - «Він був щасливий від того, що вже мав, бо він усього добивався сам. Тобто, він вмів жити не майбутніми реалізаціями планів та цілей, а вже тут і зараз, і отримувати насолоду від життя. Саша ніколи не злився на когось, коли у нього щось не ладилось. Відповідальність за свої справи, за своє життя покладав виключно на себе. Посмішка з його обличчя не сходила».
Син Олександра Єгор про батька: «Я його дуже сильно люблю. Мені його дуже не вистачає. Я завжди чекав на його дзвінок, на нашу зустріч. Завжди дивлюсь в альбомі дитячі фотографії з ним».
«Ми не віримо, що таке могло трапитись. Ми все одно його досі чекаємо додому» - каже Галина.
Олександр Кучерук нагороджений орденом «За мужність III ступеня».
Олександр зумів залишити помітний слід у житті. Він був чудовою людиною, героїчним воїном. Мав море позитивної енергії, якою щедро ділився з рідними, друзями, всіма оточуючими. Невимовно жаль і боляче, коли безжалісно обривається життя таких людей.
Такі, як Олександр, назавжди залишаються в нашій пам’яті, в наших серцях. Хай спочиває він з миром!
Вічна пам'ять та слава Герою Олександру Кучеруку!
